Кажуть, про зрілість суспільства можна судити з того, як воно ставиться до дітей і людей похилого віку.
Можливо, так воно і є, бо старі люди — наше минуле, а діти — майбутнє. Сумно говорити, але в Україні з кожним роком все більше зростає частка людей старшого віку. Серед них — 2 мільйони самотніх, які залишилися у чотирьох стінах сам на сам зі своїми проблемами, хворобами. Майже дві тисячі з них не здатні подбати про себе.
Старість більш за все потребує уваги, любові, турботи та ласки.
Саме такою турботою огорнули самотніх, стареньких людей працівники Лебединського стаціонарного відділення територіального центру СО (НСП), розділяючи їхній біль, підтримуючи у важку хвилину, розраджуючи в горі.
Не забувають людей поважного віку і учні Лебединського НВК №1. Стало доброю традицією на початку жовтня приходити до них у гості, вітати зі святом. Цього року завітали до пенсіонерів учні 4 класу з класоводом А.М.Пухлій, які підготували святковий концерт та гостинці. Дуже старанно підбирався репертуар для слухачів, щоб розвіяти сум на старечій душі. Звучали веселі пісні, смішні вірші, гуморески, гарні привітання у виконанні Б.Геращенко, М.Гуржос, А.Лозового, А.Онищенко, Н.Сінченко, К.Стадник, В.Сиваченко, А.Тарасенко, К.Тевосян, А.Зайвої. Старенькі завжди раді бачити учнів і з нетерпінням їх чекають. Одні посміхаються, а інші крадькома втирають сльози.
Зазирнімо у вічі старості, подаруємо їм радість, увагу, прогнавши безнадію та розпач, протягнімо руку милосердя. І згадаємо, що старість не обмине і нас.
Зоя ГЕРАЩЕНКО,
педагог-організатор
Лебединського НВК №1.