Лев Толстой писав: «Не той вчитель, хто отримує виховання чи освіту вчителя, а той, у кого є внутрішня впевненість у тому, що він є, повинен бути і не може бути іншим». Працювати вчителем — Божий дар, дуже наполеглива та відповідальна постійна праця над собою, а директором школи — це ще й величезна відповідальність за життя і здоров’я дітей, за результат діяльності всього педагогічного колек-тиву, за їхню працю впродовж періоду перебування дитини в школі та за наслідок виховання підростаючого покоління.
Директор міської загальноосвітньої школи №2-ліцей і вчитель хімії Іван Григорович Каракаш і є таким педагогом, яким можна пишатися. Завжди доброзичливий, усміхнений, щирий та відвертий у спілкуванні з учнями, колегами і батьками. Йому пасує все: і зовнішня суворість, яка тримає школу на високому рівні, і ледь помітна сивина, що припорошила скроні, і висока нагорода «Відмінник освіти України».
Сьогодні Іван Григорович зустрічає 70-й ювілей. Його колишні випускники, а нині колеги, з такої нагоди вирішили створити словесний портрет цього непересічного педагога та громадського діяча.
Педагог-організатор школи Інна ЗЕЛЕНЮК знає Івана Григоровича понад 30 років. Тому охоче ділиться спогадами:
— Народився Іван Григорович на Полтавщині. Закінчивши сільську школу, вступив до Черкаського педагогічного інституту на хімічний факультет. Тяжко було вчитись, адже мати померла, коли він був ще маленьким. Не вистачало грошей, доводилось підробляти у вільний від навчання час. Після закінчення вишу працював на різних посадах та в семидесятих роках доля закинула молодого педагога на Шполянщину. Енергійного, відповідального педагогічного працівника помітили керівники району та призначили на посаду директора восьмирічної школи №2. Згодом Іван Григорович очолив будівництво нового приміщення школи, яке було завершено за один рік методом народної будови. І ось уже 29 рік шкільна родина міської школи №2 навчається у великому ошатному затишному приміщенні.
Мабуть, від батька Іван Григорович перейняв любов до природи. Немає на території школи деревця такого, яке б він не посадив, квітника, якого б він не полив, чи ділянки, яку б він разом з учнями не розробив.
Таке ж дбайливе ставлення у Івана Григоровича й до рідної другої школи, де ніхто й ніщо не залишиться поза його пильною увагою. Для колег більше за будь-які слова важить власний приклад директора, який задає тон усьому шкільному життю. Без цього кремезного ясноокого чоловіка, котрий щоранку зустрічає у вестибюлі шкільну родину, неможливо уявити школи ні учням, ні вчителям, як не може уявити ні дня без них Іван Григорович. Завжди відкритий для конструктивного діалогу, цей мудрий педагог виробив для себе систему правил, перевірену роками, в основі якої — безмежна любов до дітей, а ще — вивірені рішення, виважені слова, толерантність у стосунках з колегами, вміння тверезо оцінити ділові якості та особливості темпераменту кожного члена колективу і навіть найкатегоричніший наказ висловити делікатно. Тому має щиру повагу вчителів, учнів та батьків, багато з яких свого часу були випускниками школи.
Людмила ШЕВЧЕНКО — колишня випускниця, а нині — учитель природничих дисциплін, пригадує:
— Коли ми були школярами, кожен чітко усвідомлював: на якому б поверсі школи не займалися — на третьому був кабінет директора, до якого за потреби завжди можна було звернутися. Це сприймалось як належне.
Івана Григоровича добре знають і поза стінами школи, не раз обирали його депутатом міської та районної рад. Спокійний, врівноважений, цей педагог для мене став взірцем у професії.
Зазвичай люди при керівній посаді нехтують фізичною працею, та наш директор добрий аграрник: усе, посаджене ним, росте, буяє і плодоносить. Не раз він приносив для шкільних клумб розсаду квітів, вирощену власноруч. Це приємно дивувало.
Яскраві педагогічні кадри становлять кістяк колективу, очолюваного Іваном Каракашем. Їх єднає висока вимогливість (перш за все, до себе) і невтомна праця над собою. Як результат — перемоги учнів на районних та обласних олімпіадах, учителів у щорічному конкурсі педагогічної майстерності. Окрім численних грамот та подяк, Івана Григоровича на Шполянщині визнано людиною року в галузі «Освіта».
— Народна мудрість твердить, що ніхто не зможе дати того, чого не має сам. Ці слова стосуються і нашого директора, адже лише та людина може запалити в серці інших вогонь любові до знань, збудити допитливість і творчу уяву, яка закохана у свою професію, багато знає і вміє та любить свою справу. Для мене Іван Григорович — це мудра, талановита, порядна й урівноважена людина, яка дасть слушну пораду у важку хвилину, дослухається до думки батьків, дітей, педагогів.
Заступник директора Лариса БОЇН так відгукнулась про свого керівника:
— Школа була й залишається однією з найкращих у місті. У цьому — заслуга Івана Григоровича, який вимогливість поєднує з доброзичливістю, розумінням. Про ефективність роботи директора багато говорити не треба, вона вся на виду, починаючи з території школи, класів і закінчуючи успі-хами учнів у предметних олімпіадах, конкурсах, змаганнях тощо, а сьогодні ще й участь у всеукраїнському експерименті «Школа майбутнього».
Головним підсумком роботи директора школи є формування дієздатного вчительського колективу. А це Івану Григоровичу таки добре вдається, про що свідчать теплі слова випускників школи та їхніх батьків.
З нагоди ювілею весь учительський колектив бажає шановному Івану Григоровичу, щоб кожен день наповнювався корисними справами, зігрівав душу теплом усмішок рідних людей і тішив земними радощами. Здоров’я вам міцного й наснаги ще на довгі роки!
Педколектив школи.