Серпень видався доволі спекотним цього року. Саме такої пори розгораються у сільських громадах роботи з підготовки навчальних закладів до нового навчального року, решти соціальних установ — до зимового періоду. Про це активно дбають серпневої пори у Журавці. У сільській раді зрання вже на прийомі з десяток жителів, котрі прийшли з різних питань. А в сільського голови Миколи Вайвали, окрім особистого прийому громадян, вистачає господарських справ — триває ремонт приміщення будинку культури, у фельдшерсько-акушерському пункті щойно зробили заміри вікон, які найближчим часом зробили замінять на склопакети, а в школі ще з ночі, аби не працювати під розпаленим сонцем, бригада будівельників кладе нову плитку на вхідних сходах. Матеріал для цього був ще восени придбаний за спонсорські кошти місцевого орендаря — СТОВ «ЛНЗ-Агро». Спочатку існував задум власними силами здійснити роботи, але Микола Степанович наполіг днями на тому, щоб це зробили спеціалісти, адже справа потребує ретельного дотримання технології..
— У нашій школі навчається нині 120 учнів та 40 дошкільнят, — каже директор Журавського НВК Неля Володимирівна Собецька. — Готуємось щороку до нового навчального року при значній підтримці СТОВ «ЛНЗ-Агро», керівництво якого завжди оперативно реагує на всі наші запити. Так, у нинішньому році нам купили 80 банок фарби, в результаті чого ми змогли пофарбувати всі позакласні приміщення і кімнати, постелили новий лінолеум у кабінеті інформатики. Ось, як бачите, працює бригада, яка ремонтує східці, — за роботу теж платить наш орендар. Тобто, ми відчуваємо постійно глибоке розуміння з його боку всіх проблем громади, особливо справжню турботу про підростаюче покоління. Небайдужі і самі батьки до того, в яких умовах їхні діти проводять свій час у школі. Кожен клас вони самі на свій власний розсуд щоліта готують до навчання. Коштів на потреби школи у нас ніхто не здає.
— А як ви підготовлені до роботи в опалювальний сезон?
— У нас вже другий рік поспіль працюватиме новий котел на альтернативному паливі, — розповідає Неля Володимирівна. — Ми вже минулої зими переконалися у суттєвій економії коштів при його експлуатації. До того ж, завдяки участі у другій фазі проекту ПРООН, у нашій школі замінені всі вікна на склопакети, що додало ефективності заходам із енергозбереження.
І де, як не в Журавці, яка серед сіл Шполянщини займає першість по народжуваності, не вкладати ресурси у школу, ФАП чи спортзал? Діставшись медичного закладу, застали відкритими його двері ще до початку робочого часу. Скрізь сяє чистотою і порядком. Спочатку довелося скористатися послугами спеціалістів — саме потрібна була медична допомога і консультація. Завідувач Журавського ФАПу Георгій Олійник не назвав жодної проблеми, котра б перебувала на часі у закладі. До зими вже підготувалися: придбані за кошти терцентру дрова потрібно було привезти, порубати, скласти, на що потрібні теж додаткові витрати. Але їх на себе взяли все ті ж соцпартнери — СТОВ «ЛНЗ-Агро».
— Днями розпочнуться роботи з монтажу 10 нових склопакетів у нашому ФАПі за партнерські кошти СТОВ «ЛНЗ-Агро», — розповідає Георгій Георгійович. — Отже, посилимо енергозбереження. А вже потім проведемо всередині косметичний ремонт. Уже близько п’яти років ми користуємось піролізним котлом, котрий дозволяє економити та давати справжнє тепло приміщенню. Тож господарські плани у нас виконуються і перед дилемами, дякувати Богові, не стоїмо.
— Намагаємось тримати марку — втримувати першість по народжуваності, — доповнює розмову дитяча медична сестра Надія Вихристенко. — Торік у Журавці народилося 14 дітей, у поточному році — вже 9. Маємо все необхідне, щоб контролювати стан здоров’я малят. Щомісяця до нас приїздить педіатр з Лебедина і проводить огляди, до роботи ставимось із великою відповідальністю.
І хоч як не намагаються у Журавці ладно господарювати, все ж найбільша мрія селян — мати робочі місця з гідною заробітною платою, особливо для молодих людей. Як же тут намагаються вирішувати цю злободенну проблему?
— Частина журавчан задіяні на роботі в СТОВ «ЛНЗ-Агро», в лісництві, їздять працювати до Капітанівки на цукрозавод, є робота у місцевому меблевому цеху, також обробляють власні паї 87 одноосібників, — пояснює Микола Вайвала. — Є родини, котрі, як і сусіди-лебединці, вирощують малину, хоча й ґрунт у Журавці для цього не дуже сприятливий. Кожен, хто не лінується, знаходить для себе заняття, що приносить дохід.
А дохід місцевої скарбниці формують орендарі 1800 га землі в особі СТОВ «ЛНЗ-Агро» та декількох приватних підприємців. Відтак населення з 1185 осіб має річний бюджет у сумі 418,930 грн. Ця цифра після змін у податковому кодексі в частині ПДФО стала зовсім невеликою, а побутових завдань у селі не зменшилося. Залишається відкритим питання ремонту головної дороги, зовнішнього освітлення частини вулиць, на що не вистачить навіть соцпартнерських внесків з розрахунку 100 грн. з 1 га. Але ці плани не відкладають, все ж існує надія на успішну адмінреформу, котра передбачає в перспективі наділити об’єднані громади ресурсом та повноваженнями. А поки що у Журавці всією громадою збираються гроші, щоб допомогти воїнам АТО. Співпрацюючи з волонтерами району, разом приготували тушонку з домашнього м’яса і квасолі, продуктами ділилася кожна господа села. Для дітей і молоді тут діє спортивний зал, де не стихає гамір під час ігор і тренувань місцевих волейболістів. На городах дозрівають врожаї, до дворів в’їжджають машини з дровами — до зими готуються зарання. Якою вона буде? У Журавці переконані, що викликам життя уготують добротну оборону.
Наталія ДАВИДЕНКО (фото автора).