Щосуботи у Шполі на перехресті вулиць Таранця та Лозуватської, проходить акція «Не мовчи! Полон вбиває». На плакатах - обличчя українських захисників, які нині перебувають у російському полоні або вважаються безвісти зниклими. Учасники стоять уздовж дороги з прапорами та закликами не забувати про воїнів.
Журналісти Шполяночки поспілкувалися з організаторкою акції Наталією Поліщук, щоб дізнатися, як усе відбувається.
«В основному стоять сім’ї військовополонених і безвісти зниклих. Долучаються й громадські організації - ми організували акцію, а вони приєдналися, приходять підтримати", - розповідає волонтерка.
Акція об’єднала не лише рідних полонених, а й небайдужих жителів громади. Серед постійних учасників є й ті, хто спершу просто випадково дізнався про ініціативу, але тепер приходить щосуботи.
Під час однієї з перших акцій трапилася зворушлива історія. На захід приїхала мама, у якої чоловік уже два роки перебуває в полоні, разом із маленькою донькою.
Вони беруть участь у кожній акції, бо, як каже мама, «повинні вистояти, щоб про нашого тата не забули». Того дня на акцію приїхав військовий із позивним «Дракон» із Черкас. Коли дівчинка його побачила, то тихенько запитала: «А можна я цього дядю обійму? Він так на мого тата схожий, а я вже два роки тата не бачила…". Вона підійшла й міцно його обняла. Усі навколо ледь стримували сльози - така щирість і біль у дитячих словах торкнули кожного", - згадує пані Наталія.
За її словами, участь у таких акціях дає родинам відчуття підтримки й надії. Часто саме завдяки цим зустрічам вдається отримати важливу інформацію про зниклих воїнів.
Не завжди реакція водіїв позитивна. Дехто охоче сигналить, підтримуючи учасників, але бувають і неприємні випадки.
"Стою з гучномовцем і прошу: «Посигнальте, підтримайте!» А один відкрив вікно й крикнув грубість… І це не один такий випадок був. Та більшість усе ж сигналять, дякують, показують великий палець угору. І це додає сили стояти далі", - каже Наталія.
Щосуботи о 13:00 учасники завершують акцію спільною молитвою біля пам’ятного знаку Небесної Сотні. До молитви щоразу долучається священник Роман Саломатін - він розпочинає спільне моління, читаючи військову молитву. Долучаються й діти: тримають плакати, повторюють слова молитви разом із волонтерами.
«Є хлопці з громадської організації «Цитадель», вони читають молитву. Потім усі повторюють. Дуже зворушливо, коли стоїть 10-15 дітей із плакатами «Посигналь! Підтримай родини полонених!» - ділиться Наталія.
Акція «Не мовчи! Полон вбиває» покликана нагадати суспільству: за кожним обличчям на плакаті стоїть доля людини, яка чекає повернення додому, і родини, які щодня борються за право знову обійняти своїх близьких.