ІНСЦЕНІЗАЦІЯ МІСЦЕВОГО РОЗЛИВУ
Т е, що три роки після повалення злочинного режиму Януковича і всієї його проросійської корумпованої «свити», громадянам України живеться надто сутужно, визнає кожен. Але розпочати життя з чистого аркуша — не така вже й легка справа. Стару державну систему і усталений з радянських часів людський менталітет за один день не переформатувати. Залишається багато негативних явищ, протиотрути від яких ще ніяк не вдається знайти. А це, в свою чергу, гальмує безліч важливих процесів на шляху до омріяної держави. З одного боку, українці очікують позитивних змін зараз і негайно, з іншого — не вітають непопулярних реформ, в суть яких переважна більшість із них навіть не вникає.
Та кардинальна перебудова ніколи не обходиться без пилюки. Хтось із цим погоджується, хтось — ні, а дехто просто боїться ламати старе, оскільки не вміє створювати ефективне нове. А є так звані діячі, які на хвилі впровадження масштабних реформ в країні вміло заробляють собі «політичні бонуси» на солодкоприторній демагогії, критиці та вдаваній боротьбі від імені ображеного народу.
У черговий раз такої можливості вирішили не упускати і деякі «політикани» Шполянщини, популярність яких у суспільстві, особливо після Революції Гідності, практично звелась до нуля.
Приводом нагадати за себе шполянам та показати свою «небайдужість» стало повідомлення про намір Міністерства охорони здоров’я України оптимізувати і раціоналізувати систему надання медичних послуг.
Організував команду так званих «борців за справедливість» колишній заступник відомого своєю фанатичною прихильністю до Партії регіонів екс-голови Шполянської районної ради Миколи Тимошенка - славнозвісний Олександр Павлов. Напевно, вчасно згадав, що він зареєстрований в органах юстиції як голова районного осередку Народної партії Литвина.
До новоспеченої опозиційної компанії Павлова долучилися «Опозиційний блок» в особі Шандрука, Аграрна партія України та, начебто, патріотичні на всеукраїнському рівні УДАР, УКРОП, ВО «Батьківщина», Радикальна партія Ляшка і Народний рух України.
Першим кроком цього незвичайного політичного конгломерату стало «грізне» письмове звернення до голови Шполянської районної ради Олександра Кузуба із вимогою припинити «медичний геноцид» на Шполянщині. І певно можна було б навіть повірити у щирість такої стурбованості, аби не явна абсурдність такої вимоги.
Варто лише прослідкувати елементарну вертикаль влади, якою будь-які реформи в країні спускаються вниз від вищих кабінетів керівництва держави до пересічних громадян України. Сходинок небагато: центральні органи влади, як то Кабінет Міністрів України, спускають розпорядження на місцеві органи виконавчої влади, якими є обласні державні адміністрації та районні державні адміністрації, які і мають виконувати на місцях «приписи вищого керівництва держави».
І тут виникає одразу кілька запитань до наших опозиціонерів. Якщо ви справді прагнете дієвості, а не популізму, то чому не виставили свої вимоги до органів влади, які за це відповідають, мінімум до районної державної адміністрації? Навіщо давали рекламу тексту своїх вимог на місцевому радіо, яке, очевидно, не почують в міністерських кабінетах? Навіщо насипали «мішок шишок» на голову керівнику районної ради, який, на відміну від керівника районної адміністрації, немає жодних виконавських функцій? Чому не помічають, що дійсно відповідальні органи мовчать, немов набрали води в рот, а замість пропозицій і роз’яснень керівник району відправився у відпустку.
А чи не тому, що після минулих виборів наші «опоблоківсько-литвинівсько-батьківщинівські» активісти перебувають в аутсайдерах політичної гонки разом із місцевою владою за вертикаллю Президента Порошенка, яку на Шполянщині уособлює керівник районної державної адміністрації Володимир Потапенко? А чи не було це «Опоблоківське» звернення простим намаганням вдарити по репутації голови райради Олександра Кузуба, який був обраний від політичної сили ВО «ЧЕРКАЩАНИ», річні результати діяльності якої несамовито дратують вищезгаданих «політиків»?
У цій ситуації варто віддати належне самому Олександру Кузубу, який спокійно витримав усю цю «політичну показуху» та особисто включився у вирішення ситуації. На захист інтересів шполян звернувся до народного депутата України Геннадія Бобова, провів координаційні зустрічі із представниками медичної галузі та депутатських фракцій. Відтак, минулого тижня провів роз’яснювальну зустріч з тими самими підписантами згаданої вимоги, на яку було запрошено голів депутатських фракцій та головного лікаря Шполянської центральної районної лікарні Василя Уманця, який детально роз’яснив активістам, якою ситуація є насправді.
По-перше, проекти госпітальних округів знаходяться лише на стадії проекту.
По-друге, попередні розрахунки проводяться в обласній державній адміністрації на основі аналізу стану системи охорони здоров’я в кожному районі Черкащини.
По-третє, нормативна база ще не створена і жодних рішень про затвердження того чи іншого варіанту проекту ще не приймалося.
А що стосується бази Шполянської ЦРЛ, то вона, на жаль, не може претендувати на створення госпітального округу в межах району.
На переконання Василя Петровича, шполянам краще увійти до Звенигородського госпітального округу, аніж погодитись на пропозицію смілян створити Смілянський госпітальний округ.
Адже у варіанті Звенигородки Шполянська ЦРЛ матиме статус лікарні І рівня.
ВІД РЕДАКЦІЇ: Однак склалося враження, що ініціатори звернення зовсім не чули, про що впродовж близько двох годин їм намагалися роз’яснити голова райради та головний лікар Шполянської ЦРЛ. «Геноцид», «закриття лікарні», «у нас не спитали» — такого штибу лунали більш ніж емоційні репліки учасників зібрання. Особливо нестримано вів себе пан Павлов, від крику якого здригався, певно, й фундамент будівлі.