Президент ФК «ЛНЗ» Андрій Полтавець в інтерв’ю ПФЛ розповів про старт команди в професіональному футболі, які цілі вона ставить і що може змінитися в Черкасах з приходом клубу.
– Андрію Вячеславовичу, до дебюту в Другій лізі ФК ««ЛНЗ»» підходить у статусі рейтингового фаворита серед новачків – як чемпіон і володар Кубка України серед аматорських команд. Чи встигли відсвяткувати з колективом ці історичні трофеї та титули? Чи коротке міжсезоння не залишало на це часу?
– Здобуття Кубка України команда відсвяткувала разом із сім’ями відпочинком на природі – у нас якраз була пауза в чемпіонаті. А ось чемпіонство відсвяткувати не встигли – дали хлопцям декілька днів відпочинку, після чого команда відправилась на двотижневі збори в Умань. Але керівництво та віддані вболівальники відсвяткувати чемпіонство мали можливість.
– Результат здобуто під керівництвом Юрія Бакалова – відомого в Черкасах і всій Україні спеціаліста. Як з’явилася ідея запросити його на пост головного тренера «ЛНЗ»? Завдяки чому вдалося переконати спеціаліста, який щойно посприяв львівському Руху в виході в УПЛ, погодитися працювати в аматорській команді?
– Рік тому (по завершенні аматорського чемпіонату) засновниками клубу було прийнято стратегічне рішення – рухатись в сторону професіонального футболу. Враховуючи наші амбітні цілі, які завжди є найвищими як у бізнесі, так і в спорті, ми розуміли, що для їхнього досягнення нам необхідно створити фактично новий проєкт, який має очолити досвідчений та амбітний тренер. Сама пропозиція запросити Юрія Бакалова належала тодішньому головному тренеру команди Василю Гречаному.
Особливо переконувати Юрія Михайловича і не потрібно було – наше бажання створити потужний футбольний клуб співпало з його особистими амбіціями створити фактично з нуля новий футбольний проєкт. Наразі ми дуже задоволені його роботою. Приємно, що Юрій Михайлович, крім того, що є спеціалістом високого рівня, є напрочуд порядною та відвертою людиною – тому він швидко став для керівників клубу не просто найнятим тренером, а і другом-однодумцем.
– Проведено посилення штабу та адміністративного корпусу. Чи виправдали себе переведення Гречаного на директорську позицію, а також створення селекційної служби на чолі з Тарасенком-старшим?
– Так, наразі ФК «ЛНЗ» є клубом із черкаською пропискою, але з лебединською історією та корінням. Зміна прописки клубу була логічною за багатьма причинами – футболісти проживають та тренуються в Черкасах, у місті є вся необхідна інфраструктура для створення сильного професійного клубу – стадіон 3 категорії, дитячо-юнацькі футбольні школи, готелі і так далі. А головне – в Черкасах вже давно є затребуваність у сильному професійному футбольному клубі – ця ніша є давно не зайнятою, якби в Черкасах вже був клуб рівня УПЛ або з перспективою виходу в УПЛ, то, ймовірніше всього, ми б не змінювали прописки.
– Якими будуть амбіції клубу серед професіоналів і завдання конкретно на наступний сезон Другої ліги? Де бачите «ЛНЗ» через кілька років – у змаганнях якого рівня?
– Мета на поточний сезон – вихід в Першу лігу, стратегічна мета на найближчі 3 роки – вихід в Прем’єр Лігу України. Ці цілі були вже озвучені нами раніше і залишаються незмінними.
– Наразі вже відомо про низку підписаних новачків – воротар Андрій Попович, захисники Олександр Голіков і Максим Лопирьонок, півзахисники Олександр Волков, Богдан Куксенко, Іван Тищенко, нападники Владислав Войцеховський, Ярослав Галенко та Дмитро Сула. Ким ще з відомих імен буде комплектуватися «ЛНЗ»?
– Команду поповнили дев’ять новачків, всі вони були на провідних ролях у своїх попередніх клубах – «Минай», «Миколаїв», «Полісся”, «ВПК-Агро”, «Оболонь». Зі всіма гравцями, як новими, так і з тими, що залишились в клубі, заключено 2-річні контракти, тобто ми формуємо команду вже з прицілом на декілька років. Можливо буде ще 1-2 трансфери.
– Чи планується повернення відомих і перспективних земляків з клубів інших міст у рідну область?
– Щодо повернення черкаських вихованців – такої мети в нас немає, за великим рахунком, і повертати немає кого – всі перспективні черкаські футболісти вже давно перебувають в структурах топових клубів УПЛ. Звісно, хочеться мати побільше своїх, але, як я вже говорив, ми тільки на початку шляху створення футбольної піраміди в Черкасах, тому треба не один рік працювати, щоб у нашому клубі грало більше місцевих виконавців.
Але ось що важливо: навіть на сьогодні в нашому клубі вже є футболісти, що є вихованцями місцевого футболу – Олег Тарасенко, Андрій Сторчоус, Іван Тищенко, Дмитро Кошелюк, Євген Панченко – це вже є великим позитивом.
– Кілька слів про фінансову сторону справи. Яким був бюджет клубу й наскільки він зміниться під Другу лігу?
– Точні цифри я вам сказати не можу в силу різних причин. Єдине, що можу сказати, – бюджет буде повністю відповідати амбіціям клубу.
– Розкажіть, будь ласка, про спонсорів клубу. Вболівальники часто запитують – що означає «ЛНЗ», як розшифровується ця абревіатура?
– Єдиним спонсором клубу є Група Компаній «ЛНЗ» – одна з найпотужніших аграрних компаній України. «ЛНЗ» – це Лебединський насіннєвий завод, осново-утворююче підприємство Групи Компаній, з 175-літньою історією. Вже в новому сезоні форма клубу буде прикрашена логотипами брендів компаній, що також входять в структуру LNZ Group. Власником Групи Компаній «ЛНЗ» є Дмитро Кравченко, який також дуже любить футбол, живе нашим клубом та відвідує майже всі матчі, включаючи товариські.
Власником самого ФК «ЛНЗ» є його 24-річний син Віктор, який працює в структурі компанії. Віктор сам є великим фанатом футболу, займався в нашій ДЮСШ та є гравцем команди нашого підприємства на районних змаганнях. Після того, як клуб взяв курс на отримання професійного статусу, Віктор Кравченко особисто бере чи не найбільш активну та найбільш важливу участь в створенні та розвитку клубу. Ми є однодумцями, тому всі рішення приймаємо спільно і виважено.
– Про витоки клубу. Як прийшла ідея займатися футболом і наскільки ви та інші співзасновники й спонсори самі є футбольними людьми?
– Футбол в Лебедині здавна був дуже популярним: команда нашого заводу завжди успішно грала в районних змаганнях ще з союзних часів. Особисто мені любов до футболу прищепив мій батько В’ячеслав, що був головним інженером заводу та був воротарем заводської команди. Дуже любив футбол і батько Дмитра Вікторовича Кравченка – Віктор Іванович, який був директором підприємства. За заводську команду грає і мій племінник В’ячеслав, який також бере активну участь в розвитку ФК «ЛНЗ». Взагалі, наша компанія є дуже сімейною – багато поколінь сім’ями працювали і працюють на наших підприємствах, те ж саме стосується і футболу – багато працівників самі грають в футбол, завжди вболівають за наш клуб, відвідуючи матчі сім’ями.
Я також виступав в 90-х роках за наше підприємство, але в 23 роки отримав важку травму (розрив меніска та хрестоподібних зв’язок) і припинив активні виступи, переключившись на організаційний футбольний напрямок. Так і до цього часу поєдную свою роботу в компанії (директор напрямку сільськогосподарської дистрибуції) зі своїм захопленням – футболом.
За інформацією клубної пресслужби