Фотографія — це робота, якою спеціалісти живуть 24 години на добу. Вони постійно працюють над тим, аби кожна фотосерія розповідала історію людей, яких фотографують, про їхні почуття у момент зйомки.
«Шполяночка+» поспілувалась з фотографом Вікторією Бурківською, яка користується популярністю серед охочих «спіймати» момент та залишити його в пам’яті на все життя. Щоправда, Вікторія людина скромна і наголошує, що не вважає себе досвідченим фотографом. Та все ж…
— Вікторіє, розкажіть, будь ласка, з чого почалося Ваше захоплення фотографією?
— До фотографії я прийшла відносно давно. Тоді ще було в тренді замінювати фон на якісь інші світлини, підставляти різноманітні картинки, сердечка, голубів. Я займалась рутинною роботою і відділяла людей від фонів, також пробувала фотографувати на документи. Як такої творчості у мене було не дуже багато, але обставини так складались, що я повинна була цим займатись. Я старалась, з відповідальністю ставилась до цієї роботи. Коли ж я спробувала вперше сфотографувати людину — мені було лячно, і я була впевнена, що нічого з цього не вийде. Проте у долі на мене були інші плани, і я побачила гарний результат та позитивні враження людей. Тоді я почала фотографувати активніше та розвиватись у цьому напрямі, адже самій уже було цікаво, що ж буде далі. Я й гадки не мала, що колись влаштовуватиму фотосесії, а до думки, що фотографуватиму людей — приходила довго.
— Кому підійде така професія? Які якості потрібні успішному фотографу?
— Я вважаю, що людина, яка відчуває поклик до цієї справи і займається цим, то вона вже успішна, адже робить те, що бажає. А взагалі у поняття «успішний фотограф» кожен вкладає своє значення. Хтось мріє фотографувати для глянцевих журналів, а хтось хоче знімкувати своїх рідних і створювати сімейні спогади. Особисто я відчуваю задоволення та мотивуюсь, коли чую похвалу та компліменти, коли клієнти повертаються і залишаються з позитивними емоціями. Це мій тріумф. Для того, щоб стати справжнім фотографом, необхідно бути комунікабельним, відкритим та бачити красу навколишнього світу. До речі, цього можна навчитись. Є вправа, яку я також використовую щодня: бігаючи у щоденних справах, необхідно знайти по дорозі 10 красивих картинок.
— Як почати розвиватись і які труднощі чекають фотографа «на старті»?
— Тут я не скажу напевне нічого нового: потрібно просто почати. Банально взяти до рук камеру та фотографувати те, що хочеться. Головне — практикуватися. Найперша складність, яка буде на шляху фотографа-початківця — техніка, яка коштує чимало. Таке заняття доволі дороге, тому опустити руки і на цьому завершити свої починання дуже легко. Тут не обійдешся без людини, яка вірить у тебе. Якщо ти бачиш однодумця, який тебе підтримує, з’являється мотивація. У мене є така підтримка, мої близькі, моя сім’я вірять у мене і тому я отримую результат.
— Як знайти свій фотожанр? Чи потрібна вузька спеціалізація?
— Щоб знайти свій фотожанр, потрібно почати фотографувати абсолютно все: рослин, тварин, людей, машин, техніку. Так можна зрозуміти, що вдається краще та захоплює під час роботи. Особисто я не люблю фотографувати пейзажі. Я бачу, що це красиво, але бажання зробити кадр не виникає. Інша справа, якщо поставити туди людину і творити фоні пейзажу. На мою думку, кожен фотограф має жанр, від якого він «запалюється». Рідко буває, коли «запалюють» кілька жанрів. Я вважаю, що вузька спеціалізація потрібна, адже краще робити щось одне дуже добре, ніж усе — посередньо.
— Що Ви любите знімати найбільше?
— Найбільше мені подобається фотографувати дітей, красивих дівчат та останнім часом зацікавилась зйомкою «лавсторі». З дітками звичайно працювати найважче, адже вони маленькі і по-іншому сприймають світ. Потрібно також поринати в дитинство, щоб бути з дітлахами на одній хвилі. Незважаючи на складність, такі фотосесії — найцікавіші.
— Буває таке, що з людиною складно знайти контакт. Як Ви «розкриваєте» модель?
— Так, буває, що знайти контакт з моделлю досить складно. Але я розумію, що якщо людина прийшла, то вона також хоче отримати хороший результат та красиві світлини. Я завжди забуваю про якісь свої особисті негаразди, занурююсь у людину, та на час фотозйомки стаю з моделями найкращими друзями. Тоді, коли людина бачить, що ти зацікавлений і отримуєш задоволення, а не просто клацаєш, щоб отримати звичайний кадр, вона відкривається. Також людей потрібно хвалити. Завжди, коли бачу щось красиве — я роблю людині приємність.
— У чому знаходите натхнення для творчості?
— Натхнення мене оточує постійно. Навіть коли я готую на кухні, обдумую кадри. Зацікавити мене може будь-що: красива дівчинка в інстаграмі, різні програми з картинками, глянцеві журнали, фільми з неймовірними кольорами. Також я дивлюсь покази мод, які вчать смаку. Навіть у відпочинкові, за чашечкою лате я отримую «заряд» на творчість.
— Фотограф по-вашому: це скоріше художник (бачить та створює картину) чи майстер по роботі з фототехнікою?
— Фотограф — це і художник, і майстер по роботі з фототехнікою, і декоратор, і аніматор, і стиліст, і навіть іноді психолог. Це багатофункціональна особистість, яка просто повинна вміщувати у собі безліч задач. Але певно найголовніше бути художником, адже без художнього бачення ніяка техніка не зможе допомогти. Людина може створювати шедеври навіть на мобільний телефон, а круті об’єктиви тут зовсім ні до чого.
Спілкувалася Юлія ЗАРУДНІЦЬКА