У Іскреному, що нині входить до Шполянської ОТГ, не на жарт переймаються долею місцевого ставка. Селяни побоюються, що як тільки знову трапиться недобросовісний орендар, забудуть, як це – відпочивати біля води і спокійно рибалити. Охочих похазяйнувати біля водойми вистачає, а от виконувати умови села спішить не кожен. Із останнім узагалі довелося судитися. Що з того вийшло та як громада може захистити «свою воду», дізнавалася «Шполяночка+».
Ставок знаходиться в центрі села. У далекому 1949-му році його облаштували там місцеві, практично вручну насипавши дамбу. Площа чималенька – понад сто гектарів, та й місце розташування вигідне, тож не дивно, що на нього свого часу «клали око» орендарі. Так, із 2007-го по 2012-й його орендував місцевий житель на прізвище Петровський. Той, кажуть селяни, орендну плату вносив вчасно, а для потреб місцевих безкоштовно надавалась риба. Усім все подобалося.
Однак, коли у 2010-му головою села став Микола Остапчук, за Петровського раптом узялася природоохоронна прокуратура, і суд визнав договір оренди недійсним.
Після цього голова, як кажуть, без рішення сесії сільської ради, дав дозвіл третій особі – людині, яку в селі ніхто не знає, – на передачу земельної ділянки під водою в оренду. Людей це не влаштувало: вони збирали підписи за те, щоб ставок лишався у власності села, і, навіть створили власну спільноту рибалок-любителів та зібрали кошти на виготовлення документації для ведення культурного рибного господарства.
Восени 2015-го року знайшовся новий орендар: було укладено договір між Іскренською сільською радою та ФОПом Калафіцьким Максимом Сергійовичем про передачу в оренду земельної ділянки площею 121,1143 га (під ставки). Тоді селяни боялися, що під ідеєю про поглиблення ставка його просто хочуть відрізати від села. Занепокоєні люди навіть зверталися до керівництва району і області, публікували відкриті листи у засобах масової інформації.
Місцеві жителі та рибалки розповідають, орендар не дозволяв наближатись до водойми та займатись любительським виловом риби. А ще – не сплачував орендну плату до бюджету міської громади (після приєднання с. Іскрене до Шполянської ОТГ), внаслідок чого утворилась значна заборгованість – понад 400 тис. гривень.
Шполянська міська рада не стала осторонь інтересів власних жителів та вирішила боротись за повернення майна громади, тож на правах правонаступника направила позов до Господарського суду Черкаської області з проханням розірвати договір.
Сам Калафіцький у процесі судової тяганини звертався до суду з проханням відмовити громаді у задоволенні позову, спираючись на нібито неправомірне у свій час приєднання сіл Іскрене та Георгіївка до Шполянської міської ОТГ. Мовляв, незаконно приєднали, то і відповідальності перед Шполянською громадою нести не збирається і договір має лишатись у силі. Заступник міського голови Шполянської громади, юрист за фахом Дмитро Коваль, який представляв її інтереси у суді, пояснює, що таке твердження відповідача по суті нікчемне. Свого часу міська ОТГ оскаржувала та відстояла інтереси та волевиявлення жителів громад Іскрене і Георгіївка.
Зрештою, в лютому 2021-го року суд задовольнив позов Шполянської територіальної громади повністю та постановив розірвати договір оренди з безвідповідальним орендарем.
Такі випадки непоодинокі, зазначає Дмитро Коваль. Аби вберегти громаду від подібних недобросовісних орендарів, потрібно відповідальним органам громади аналізувати рішення колишніх сільських рад, прийнятих ще до входження до складу ОТГ, аби виявляти в них неправомірні дії, які шкодять інтересам громади та унеможливити в подальшому подібні взаємостосунки між орендарями та громадою.
– Договори, які укладаються, відповідають типовим договорам, установлених постановами Кабінету міністрів. Ми відповідально ставимось до своїх посадових обов’язків. Тож у майбутньому не допускатимемо подібних негативних наслідків, – каже чиновник.
Він пояснює, що місцева влада діяла повністю у межах чинного законодавства, оскільки порушення з боку Калафіцького були грубими та суперечили нормативно-правовим актам, які регулюють такі відносини.
– Недопущення селян до водойми та заборона рибалити – це грубе порушення постанови Кабміну «Про правила любительської риболовлі». І ці умови обов’язково прописуються у договорах оренди. У випадку виявлення подібних фактів жителям громади потрібно звертатись безпосередньо до міської ради ОТГ. Вони можуть звернутись до муніципальної інспекції. Бажано, звісно, аби були відповідні докази, щоб такі звинувачення не були голослівними твердженнями. Бо, будемо відвертими, мають місце випадки, коли орендар відповідальний, дає можливість рибалити, проте селяни, замість оговорених умов вилову риби на вудочку, використовують сітки та інші знаряддя, а потім скаржаться, що їх ганяють від ставків, – коментує Дмитро Коваль.
Сергій Зубатов