Дарують кожному часточку своє душі

19 ЧЕРВНЯ — ДЕНЬ МЕДИЧНОГО ПРАЦІВНИКА

І хоча нині сучасна медицина до­сягла значних успіхів у розробці замінників крові, та все ж, сьогодні тисячам людей, які потрапили в біду, подаровано життя саме завдяки пере­ливанню живої крові.

Заготівлею крові займається відділення переливання крові Шполянської центральної лікарні імені братів Коломійченків, яке очолює Любов Володимирівна Іванова.

Цей зовсім невеличкий за чисельністю кадрів колектив є одним із кращих серед відділень області і впро­довж багатьох років забезпечує важ­ливим життєвим компонентом тисячі хворих, які потрапляють на лікування до лікарні.

Лише з початку нинішнього року тут заготовлено 102 літри крові, а банк заготовленої відділенням плаз­ми складає понад 200 літрів. У цьому році кров здали вже 200 донорів. Є се­ред них і 68 активних, кров яких не раз рятувала життя пацієнтів лікарні.

— Обстеження донорів перед зда­чею, кров, а також усі етапи заготівлі крові і її компонентів здійснюються у нас тільки з використанням сте­рильних витратних матеріалів і контейнерів одноразового використання, що унеможливлює зараження донора. Здана кров спочатку обстежується на гемотрансфузійні інфекції, переробляється на ком­поненти і препарати крові і тільки тоді переливається хворим. Плазма карантизується впродовж 6 місяців і зберігається в холодильниках у відділенні, — розповідає Любов Володимирівна.

Всі, хто працює на цій відповідальній ділянці роботи — досвідчені ка­дри, які присвятили медицині майже все своє трудове життя. Так, Любов Володимирівна Іванова очолила це відділення 11 років тому. А до цьо­го впродовж багатьох років працю­вала завідувачкою неврологічного відділення залізничної лікарні міста, аж до її закриття. Шкода було зали­шати рідні стіни, де набувався досвід і де завдяки її рукам були врятовані багато людських життів. Але нова робота одразу ж стала улюбленою, і тепер Любов Володимирівна не уявляє себе без рідного колективу відділення.

Із 1973 року працює в медицині і Наталія Сидорівна Вітренко. Її трудо­вий шлях розпочинався з відділення хірургії, куди вона прийшла зовсім юною медсестрою (на той час це відділення знаходилося ще на старій лікарняній території).

Пам’ятає Наталія Сидорівна уро­чисте відкриття нової будівлі лікарні 1976 року, а до цього вона разом із колегами-медиками готувала її до відкриття, проводячи ремонтні робо­ти.

Багато років працювала Наталія Вітренко старшою медсестрою відділення анестезіології та реанімації, де часто пацієнти перебува­ють на межі життя і смерті, і де саме від злагодженої і професійної робо­ти медиків, від правильно прийнятих рішень залежить їхнє одужання. Нині ж, перейшовши до нового колективу, Наталія Сидорівна охоче ділиться своїм досвідом із молодою колегою Сніжаною Сторчак, яка працює тут зовсім недавно.

Особливості роботи у відділенні переймає молода медична сестра і від своєї колеги Людмили Вдовиці, яка ось уже три десятиріччя в медицині.

Після закінчення Уманського ме­дучилища першим місцем роботи Людмили Борисівни було урологічне відділення нашої лікарні. А пере­йшовши до нового відділення, яке щойно організувалося, залишилася в його стінах на довгі десятиріччя. Впродовж багатьох років працювала тут старшою медичною сестрою.

До всіх, хто приходить у відділення переливання крові для здачі крові, після спілкування з таки­ми привітними, добрими і щирими людьми, завжди залишаються лише приємні враження. Бо ці люди завжди приймають чужий біль, як власний, прагнучи допомогти, підтримати і да­руючи кожному часточку тепла своєї душі.

Зі святом, вас, дорогі люди в білих халатах! Нехай сторицею повертається до вас добро та увага, даровані вами людям!

Лариса БАЧИНСЬКА  (фото автора).