Для кого цвістимуть шполянські медоноси? Або ціна управлінської неспроможності

Мертві бджоли

     Вражаюча неприємність сталася на Шполянщині минулого тижня.

У Сигнаївці місцеві бджолярі зазнали великих збитків, адже їх бджолині сім’ї масово загинули, скоріш за все, в результаті хімобробітку посівів на полях кимось із числа агробізнесменів, фермерів чи одноосібників.

  Зі слів пасічників, повідомлення про загибель бджіл надійшло до Сигнаївської сільської ради того ж дня, однак жодної реакції не було, тож вони самі звернулися до управління Держпродспоживслужби за допомогою. Спеціалісти, за словами головного спеціаліста управління Держпродспоживслужби у Шполянському районі Володимира Марченка, відразу ж виїхали на місце події і встановили, що неозброєним оком видно очевидну причину загибелі — отруєння пестицидами.

   Забивши тривогу, пасічники всього району згуртувалися, щоб якимось чином протистояти небаченій загрозі знищення бджоли. Як розповів бджоляр із Шполи Валентин Руденко, подібні випадки із загибеллю бджіл сталися і в Лебедині, Водяному, Кримках, Шполі.

   — На наші звернення у владних органах не реагують, — каже пан Валентин. — Ми вже вдруге приходимо до райдержадміністрації, але конкретного вирішення питання так і не побачили.

   У вівторок пасічники знову прийшли на нараду до голови райдержадміністрації Володимира Потапенка, який запросив і представників відповідних структурних підрозділів та інших органів виконавчої влади, до компетенції яких належить вирішення цієї проблеми. Та за півтори години балачок ефективного шляху до її подолання так ніхто й не запропонував.

   Вирішення цієї екопроблеми дійсно перебуває у глобальній площині і потребує врегулювання на вищому державному рівні, однак існує діюче законодавство, виконання норм якого суб’єктами господарювання часто ігнорується.

   Слід зазначити, що обробіток гербіцидами і інсектицидами посівів на полях запровадився не сьогодні. Цю практику застосовують десятиліттями, ще з радянських часів. Та й кожен приватний господар у ці дні по декілька разів на своєму городі вже труїв колорадського жука. І досі чомусь бджоли жили і виконували свій природний обов’язок. Чому ж нині маємо повну безконтрольність у застосуванні хімікатів і дотримання встановленого законом порядку з боку аграріїв, чому вони нехтують попередженням за три дні, як пише закон, про внесення гербіцидів та інсектицидів на поля? А самі пасічники дотримуються всіх правил законів? Вже після масової загибелі бджоли управлінці чи не вперше познайомилися з колом пасічників району, кинулися аналізувати причини трагічного випадку замість того, щоб раніше постійно працювати на випередження, ефективно контактувати з суб’єктам господарювання в частині дотримання правил при хімічному обробітку посівів на полях, щоб не допускати подібних надзвичайних ситуацій. Адже виконавча влада в першу чергу є представником Президента України на місцях і має контролювати виконання на території українського законодавства. Але насправді у нас кожен суб’єкт сам собі цар і міркує з власної позиції.

  Тепер же бджолярам розповіли, що і вони винні у цій ситуації. Як зазначив головний спеціаліст управління Держпродспоживслужби у Шполянському районі Володимир Марченко, на Шполянщині із 223-х приватних пасік офіційно зареєстровані і мають паспорти лише 52. Ветеринарно-санітарний паспорт пасіки є обліковим документом, має порядковий цифровий номер і дає право на отримання в ветеринарних організаціях довідки, ветеринарного свідоцтва на продаж, перевезення, кочування бджолиних сімей, а також на продаж продуктів бджільництва.

  Якщо боротися за справедливість і домагатися покарання винних, то потрібно дослідити поля і трупи бджіл на наявність заборонених хімпрепаратів. Ці дослідження проводяться в Києві і мають оплачуватися майбутніми позивачами в суді. Та нема жодних гарантій, що офіційні результати досліджень допоможуть позивачам довести вину того чи іншого аграрія. Тому й клопіт такий, ясна річ, ніхто із пасічників брати на себе не буде. Райдержадміністрація — не суд, повноважень впливати на ситуацію не має. Так зазначає її очільник Володимир Потапенко. Тож і є, певно, сенс у проведенні кардинальної реформи системи управління на місцях, яка в першу чергу має на меті максимально підвищити ефективність місцевої влади.

  А поки, окрім листів-звернень і прохань від управлінців та бджолярів, депутатів районної ради до суб’єктів господарювання, аби ті дотримувалися норм законодавства, інших позитивних шляхів вирішення жодна нарада так і не випрацювала.

Наталія СТОРЧАК