Дякуємо долі, вчителям і школі

Ось і настав той день, коли наші, такі вже дорослі, красиві діти, вирушаючи в самостійне життя, прийдуть востаннє до рідної школи, як учні, як однокласники. Позаду залишився тихий берег дитинства, до якого ще не раз захочеться повернутися, а попереду вже чекає загадкове майбутнє. Наші діти — випускники, такі щасливі й безтурботні, ще не до кінця розуміють, що завтрашній день покличе їх у незвідані обрії.

Поряд з ними впродовж 11 років були не тільки ми, батьки, а й учителі, які ділилися знаннями, щодня наповнювали дитячі душі вічним і цінним. Ми дякуємо вам за те, що частіше ділилися добром серця, ніж отримували його, запалювали іскри знань, були старшими друзями й порадниками. Разом з нашими синами й доньками ви стали невтомними творцями, які знають і смак перемоги, й ціну здобутків, і гіркоту втрат. Саме вам, хто має за плечима довгий учительський шлях, хто тільки-но розпочав засівати врожаями освітянську ниву, хто не впускає в серце спокій і на заслуженому відпочинку, особливі слова нашої вдячності. Нехай промені здоров’я й сили, злагоди й спокою, наснаги й бадьорості, творчості й удачі, щастя земного супроводжують вас.

Нехай зима, що дарує нам новий відлік року, сріблом замітає всі ваші негаразди, весна приносить хліб і сонце, осінь — книгу й працю, а літо — здоров’я й радість. Хай ваше щире серце буде відкритим і чесним, думки — мудрими й добрими, ваші дії щедрими й успішними. Вдячності учнів вам, віри в себе і свою справу задля нової, нашої України.

Спогади про школу, як сонячні зайчики: метушаться, горнуться, висвітлюють, ніби прожектором, до-рогі серцю картини. Раннє дитинство... Велика кольорова коробка, а в ній — цілий іграшковий рай: жовтий ведмедик, яскраві кубики, велика лялька, «Буквар», у чарівний світ якого поринули наші діти разом з першими вчителями Зоєю Петрівною Романенко та Ларисою Григорівною Цимбалюк. Так хочеться зберегти в пам’яті все, не розгубивши жодної краплиночки, жодної деталі, торкнутися до історій, знайомих кожному, прийти на побачення із добрим минулим яскравої юності, в яку привела наших непослухів-підлітків класний керівник Лариса Олексіївна Кухар. Під її вмілим керівництвом клас п’ять разів отримував звання «Кращий у гімназії».

А з яким нетерпінням ми очікували результатів обласного конкурсу «Кращий класний керівник року-2012», призером якого стала Лариса Олексіївна! Ми раділи її успіхам, бо такими ж непідробними емоціями ділиться її світла душа з нашими дітьми.

Цьогорічний травень упишеться незабутніми подіями в історії наших родин. Ще багато весен промайне в калейдоскопі буття наших дорослих уже дітей... Але незмінними залишаться вивчена до найменшого камінчика дорога до школи, східці до класу, поріг перед школою, втоптана стежина до батьківського порогу, на яких так багато є наших слідів. Ходіть, бігайте й надалі ними, діти, бо вони — єдині для вас, звідки підете в дорослі світи і якими, вдень чи вночі, взимку чи влітку, повернетеся в дитинство, яке, на жаль, закінчується сьогодні. Ми прожили його разом у нашій рідній гімназії щасливо й безтурботно. Тож нехай і надалі земне щастя, лагідна доля веселковими барвами сяють на всіх зупинках маршруту з назвою «Життя».

Батьки учнів 11-Г класу Шполянського навчально-виховного комплексу «Загальноосвітня І—ІІІ ступенів школа №3-гімназія».