КОЛИ ЛЮБИШ СВОЮ СПРАВУ
Яким чудовим і невпізнанним став наш дитячий парк… Колись саме тут ми з друзями мріяли про те, як станемо дорослими, поїдемо далеко-далеко зі свого міста, але якось обов’язково повернемося сюди, аби згадати своє щасливе дитинство.
Минуло понад чотири десятиріччя. І доля розпорядилась зовсім інакше. Та про це жодного разу не довелося шкодувати. Бо своє дитинство ми згадували тоді, коли щонеділі приходили до цього парку гуляти зі своїми дітьми, а згодом саме доріжками вже оновленого парку свої перші кроки робили наші онуки. Разом із ними розвивався і щоразу ставав кращим і цей чудовий куточок відпочинку нашого міста.
Нині ж — його не впізнати, бо став справді улюбленим місцем відпочинку не лише для багатьох діток міста і району, а й дорослих. Навесні і влітку він потопає у квітах. Восени — вкривається позолотою, взимку розстилає білосніжні покривала на галявинах під деревами. Сюди до дітлахів приходить справжній Святий Миколай, відбуваються вистави лялькового театру, проходять квести, конкурси, ігри, спортивні змагання і концерти. Тут за будь-якої пори року особлива атмосфера спокою, тепла і радості.
Господаркою цього парку впродовж останніх п’яти років є Тетяна Каландирець — енергійна, рішуча, наполеглива, працьовита і непосидюча натура. Саме за її керівництва цей куточок дозвілля став таким, яким ми бачимо його сьогодні. Та, схоже, пані Тетяна не збирається зупинятися на досягнутому, має багато планів і задумів. А головне — команду однодумців, своїх колег — працівників парку, які так, як і вона, вболівають за спільну справу, та гарну пітримку в особі міського голови Сергія Кравченка та депутатського корпусу нинішнього складу.
Так склалося в житті Тетяни Валентинівни, що, здобувши педагогічну освіту, працювала вона у різних освітянських установах, доводилося іноді й змінювати свій фах. Коли ж у дитячому парку звільнилося місце директора і жінка постала перед вибором: йти чи не йти на цю посаду (працюючи діловодом у міській раді, могла потрапити під скорочення), то рішуче заявила: «Я зможу!».
Знала і усвідомлювала, що погоджується на дуже нелегку ділянку роботи. Але відступати не звикла...
Вона не приховує, що її спочатку охопила паніка: з чого ж починати? Та заспокоїв чоловік Тетяни Валентинівни — Віталій Дмитрович, який вселив дружині надію на те, що у неї все обов’язково вийде. Бо знав її характер і сильну волю (за гороскопом пані Тетяна — Лев. — Авт.).
І, як розповідає Тетяна Валентинівна, розпочала вона з наведення чистоти. Потім взялася за ремонт будиночку ігротеки, де потрібно було перекрити дах, облаштовувати внутрішнє приміщення.
— Чи не краще просто зруйнувати його, розібравши на будматеріали, — радили знайомі, жартуючи. Та директор знала, що то не вихід, тому і шукала все нові і нові способи для облаштування затишку у цьому будиночку. Задумане вдавалося, і згодом він ніби заново ожив. Його прикрасили малюнки, квіти, а ще — сонячні усмішки дітлахів, що почали навідуватися у парк частіше!
Потім пані Тетяна звернулась до орендарів землі, що поруч із парком, щоб посприяли щодо встановлення паркану на межі з прилеглими до парку будівлями. Далі засклили павільйон, де зазвичай збиралася посидіти з пивом і цигарками молодь. Облаштували там тенісний зал. Спочатку завсідникам облюбованого місця це не подобалося, вони навіть погрожували розбити скло.
Та Тетяна Валентинівна просто розмовляла з ними, пояснюючи про пріоритети молоді і переконуючи хлопців змінити ставлення до свого відпочинку. Згодом ці юнаки знову почали приходити з друзями. Але вже для того, щоб у вихідний пограти у настільний теніс.
Навесні працівники парку чаклували над його озелененням, проявляючи фантазію і естетичний смак. Приїздили на прогулянку молоді мами з візочками і привозили для парку розсаду, саджанці квітів та кущів на новостворені клумби.
Згодом у парку з’явилися доріжки з плитки, лавочки і ліхтарі, садові фігурки, багато виробів-саморобок, у його центрі різними кольорами заграв фонтан, а вхід до парку прикрасила арка з написом «Міський дитячий парк».
І цей куточок для дітей став дійсно казковою країною. Адже, завітавши до неї, кожен міг не просто розважитися і відпочити, а й розкрити свої таланти... З малечею тут працює педагог Тетяна Семенівна Димніч, яка має багаторічний досвід педагогічної роботи, одразу бачить здібності кожної дитини і допомагає розкривати їх у процесі творчої роботи. Нині допомагає їй психолог Олена Станіславівна Тимошенко.
Щойно зійде сонце, у парку, ніби бджілки, метушаться з візочками технічні працівники, прибираючи листя, сміття, поливаючи квіти, щоб причепурити для нас кожну ділянку парку, створивши приємний затишок.
Впродовж літа, та й за іншої пори, тут щодня багато дітвори, кожен з якої знаходить розвагу до душі — настільні чи спортивні ігри, гойдалки, дитячі гірки чи тренажери. І парк живе!
— Звичайно, нам було б дуже важко втілювати всі нові ідеї якби не підтримка депутатів міської ради нинішнього скликання та міського голови Сергія Володимировича Кравченка, який сам не звик пасувати перед труднощами і нам не дозволяє цього робити, підтримує усі починання і заряджає своєю позитивною енергією, — розповідає Тетяна Каландирець. — Вдячні за підтримку Групі компаній «ЛНЗ», ПрАТ «Шполянський завод продтоварів», підприємцям Максиму Доценку, Юрію Ремезу і Сергію Кисленку, які завжди відгукуються на наші звернення, їхня допомога завжди значуща і вагома.
Ось так спільно, однією командою і вирішуються усі поставлені завдання чи проблеми.
І, звичайно ж, приємно, коли праця твоя недаремна, коли оцінюють її, висловлюючи вдячність за ті позитивні зміни, які відбуваються.
«Це парк нашого дитинства! Ми щасливі, що він не тільки існує, а й так гарно вдосконалюється! Дякую усім, хто до цього долучається. Комусь він запам’ятається так само, як і нам, і сюди хтось захоче повернутися з добрими спогадами, як і ми це робили. Фонтан — люкс. А колись тут стояли піонери...
Вікторія».
* * *
«Ми, мами, бабусі, тата і дідусі, дуже вдячні, що у нашому місті є такий парк. Ми приходимо сюди і просто насолоджуємося від- починком. А додому повертаємося з гарним настроєм і радістю».
* * *
«Приємно спостерігати, як наш парк з кожним роком оновлюється і приваблює до себе дітей та дорослих своїм дизайном та теплим ставленням його директора Тетяни Валентинівни Каландирець та колективу цього парку.
Сім’я Гончаренків».
Тож оновлюйся, розвивайся, розбудовуйся і ставай ще кращим, наш любий парку, бо нині маєш чудову команду тих, хто люблять тебе, віддають усі сили для того, щоб кожен твій куточок був особливим, щоб нам, шполянам, тут було добре за будь-якої пори року і у будь-який час.
Лариса БАЧИНСЬКА.