Громадські активісти відвідали родини учасників АТО

Останні слова Андрія Тихолоза: «Навіть тоді, коли вибивають ґрунт із-під ніг, ти повинен іти вперед»

13 червня 2015 року виповнився рік із дня героїчної загибелі учасника АТО, вихідця з села Веселий Кут Шполянського району, майора (посмертно) Збройних сил України, бортового авіаційного техніка Андрія Павловича ТИХОЛОЗА.

Андрій Павлович перебував у лавах Збройних сил України з 1996 року, служив у частині, що дислокується у Чорнобаївці,11-го окремого полку армійської авіації 79-ї окремої аеромобільної бригади. Навчався в Київському інституті військово-повітряних сил і Харківському інституті військово-повітряних сил. Демобілізувався в 2011 році. Літав у цивільній авіації, брав участь у місіях ООН - Ліберія та Сьєрра-Леоне. У березні 2014 року мобілізувався, літав на Мі-8. У червні летів з екіпажем, щоб забрати військових у Слов’янську, які потрапили під обстріл.Вертоліт заходив на посадку, та цим скористався снайпер терористів, що засів на землі  - куля потрапила в сонну артерію.

19 липня 2014 рокуза особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під часросійсько-української війни був нагородженийорденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно). Вдома лишилася дружина ітроє осиротілих дітей, наймолодшому сину на час смерті батька було чотири місяці. 24 серпня 2014 року у селі Чорнобаївка урочисто відкрили меморіальну дошку на будинку, де він проживав, а в січні 2015-го - на приміщенні Ярославського НВК, де Андрій навчався.

Днями заступник директора СТОВ «ЛНЗ-Агро» Сергій Струк та голова районної спілки учасників АТО Віктор Савчук відвідали батьків Андрія Тихолоза у Веселому Куті, надали продуктовий набір, запропонували допомогу у вирішенні будь-яких проблем. Але ніяка матеріальна підтримка не зможе компенсувати біль згорьованої матері. Для нас усіх її син - Герой, а їй несила більше жити після такої втрати. «Ніхто не замінить мені його, як же важко жити з цим, мабуть, гірше, аніж у самому пеклі…», - плачучи, ділиться своїм горем Софія Павлівна. У кімнаті на столі горить свічечка, дивиться суворим поглядом її син із портрету, а поряд у скриньці зберігаються його документи. Серед них - особистий блокнот, залитий кров’ю, в якому залишився останній запис: «Навіть тоді, коли вибивають ґрунт із-під ніг, ти повинен іти вперед. Це суворі уроки життя. Будь мужиком!». Під час спілкування з матір’ю загиблого героя Віктор Савчук не стримує хвилювання, адже в час його перебування на горі Карачун у червні минулого року на його очах снайпер збив вертоліт, який летів по військових і, ймовірно, що це був саме той вертоліт з Андрієм…

Андрій Тихолоз ще з дитинства вирізнявся серед своїх ровесників наполегливістю і принциповістю , знав, чого хоче досягти - мріяв літати. Саме ця мрія і стала основним рушієм праці над собою та каталізатором до військових звершень. Він віддав своє життя за країну, за майбутнє своїх дітей, за майбутнє всіх нас із вами… Віддаймо ж йому данину пам’яті і не забуваймо його великого подвигу. Вічна пам'ять Героям!

Тато повернувся з війни у День батька

У цьому році в Україні актуалізувалася ще одна дата, що символізує родинні цінності - День батька, яка відзначається 21 червня. Саме в цей день повернувся після річної служби в зоні АТО житель села Матусів і батько чотирьох діток Анатолій Головкін. Якими ж щасливими були його дружина і двоє менших синів та донечки, які невпинно обіймали рідну людину. Привітати з успішним поверненням та Днем батька завітали до оселі родини Головкіних громадські активісти Сергій Струк та Віктор Савчук, надавши продуктовий набір. Також відвідали іще одного багатодітного матусянина, учасника АТО - Михайла Вітіва, який також нещодавно демобілізувався після року несення служби в зоні АТО.

Як зазначає Віктор Савчук, для хлопців життя продовжуватиметься в звичному руслі, але багато в ньому вже переосмислено. Тому воїни гуртуватимуться в очолювану ним спілку для подальшої громадської діяльності на благо громади, країни, адже існує ще багато негараздів, котрі потрібно рішуче викорінювати.

Наталія ДАВИДЕНКО, фото автора