НА КОЛІНА НЕ СТАНЕМ
Україно моя, знов тривожні часи в нас настали
Підлий ворог-сусід зазіхає на землі твої.
Хоч землі в нього — тьма, та, як бачимо, все йому мало
І він нищить міста, і він спалює села мої.
Злість його роздира, що свою ми будуєм державу
По законах своїх, нам не треба вказівок з Кремля.
Українці мої, хоч страшне в цього ворога жало.
Станьмо мужньо в бою, хай не стогне вкраїнська земля!
Хай народяться в ній молоді і відважні герої,
Що на праведний бій волелюбний народ поведуть.
Бог і Правда свята переможуть ворожую зброю.
На коліна ніколи не станем і повік вороги не діждуть.
ЗНОВУ ВЕСНА
Ось і знову весна нас вражає розмаєм!
Все навкруг ожива, зеленіє, співа!
Зачаровано йду і любуюся гаєм,
Наче вперше я бачу природи дива.
А повітря яке! І п’янить, і дурманить!
Теплий запах землі й молодого віття.
Разом з барвами квітів нас манить і манить,
Розкриває красу і чарівність буття.
Бачу в лузі — поважний і мудрий лелека
Походжа, наче справжній господар землі,
А в блакитному небі далеко-далеко
В рідний край повертають мої журавлі.
Гомінливий ручай звеселяє природу,
Щире сонечко землю теплом зігріва,
Біля ставу зібралися юрби народу
— Всім так хочеться радості, миру й добра.
Хай чарівна весна, що прийшла до нас знову,
Дасть приплив нових сил, сподівань і надій.
Хай для кожного серця дасть пісню чудову,
Дасть натхнення, любові нам і здійснення мрій!
Олександр СВЕРДЮК. м. Шпола.
ПЕРШИЙ БІЙН - СПОГАД ВЕТЕРАНА
Скрекочутть жаби врізнобій,
В нічні часи гостріші згадки.
Свій пам’ятаю перший бій,
Як проживаю все спочатку.
Той спогад довгий, як життя,
Із присмаком німого болю.
Цей біль душі до забуття,
А пам’ять вже бере в неволю.
Пошерхлі губи, аж пече,
З напруги мокрії долоні,
Гвинтівка врізалась в плече,
Пульсує відчай десь на скроні.
І на подальший весь мій вік
Ті очі... з відчаєм і страхом.
Був ворог! Впав неподалік.
Лишив життя одним я махом.
Ті інші? То була війна.
Війна! Така вона робота.
Там хто кого, винних нема.
Як вижити — одна турбота.
Кому потрібні війни ті?
Для людства лютії напасті,
Не мати щоб й в останні дні
Душі ні спокою, ні щастя.
Алла ГОРБАЧОВА. м. Шпола.
ОТАКА У НАС Є ДАЧА…
Мають наші друзі дачу ―
Краще не буває!
Все єство їхнє й душа
Там відпочивають.
На травичці повалялись
Погуляли садом,
У гамаку погойдались —
Є в житті розрада.
Якщо треба підкріпитись,
В них ще є й бунгало.
На вогні форель печеться
І в картоплі сало.
А басейн ― найкращі ліки
Для рук, ніг і спини.
Шашлики і сауна ―
Все тут для людини.
Зразу й спина буде рівна,
Гарно відпочинеш.
Ніби років десять з себе
За тиждень ти скинеш.
― Ну а Ви, Іване, чула,
Теж маєте дачу
У селі біля райцентру.
Та стомлені, бачу...
Розкажіть, яка природа,
Як відпочиваєте,
Що цікаве й екзотичне
На тій дачі маєте?
― Півгектара в нас городу
Є й шматочок саду.
Сарай, погріб і криниця —
Ніби все до ладу.
Як зігнемось рано-вранці,
То й не розгинаємось.
Жуєм на ходу хліб-сало
Й вголос матюкаємось.
Про який басейн там мова,
Сауну й бунгало...
Ми надвечір ледве ходим,
Не лізе вже й сало.
На тій нашій дачі.
Отримали грижу, тиск
Геморой в додачу.
Доповзаєм ледь до ліжка
На нічний спочинок
І до ранку лише сниться
Дачний відпочинок.
То в міських багатих дача,
Щоб відпочивати.
А в сільських ― щоб наробитись
І стати горбатим...
Тетяна КАРАКАШ. м.Шпола.