У нинішній непростий час небагато зустрінеш людей, які б не здавалися різним перепонам долі і несли по життю світло, радість, любов і тепло. Любити хороших людей, які мене оточують, уникати поганих, радіти добру, гідно зносити зло, вміти забувати – ось у чому мій оптимізм, писав свого часу Андре Моруа. Саме таким девізом керується і Петро Тутик із с. Мар’янівка. Він любить людей і хоче дарувати їм радість. Просто так. Нічого не вимагаючи взамін.
Петро Григорович народився у Мар’янівці. З дитинства мріяв бути підводником. І хоча батьки зорієнтували хлопця на зовсім іншу спеціальність, і він закінчив у Смілі ПТУ, та мрія бути військовим не полишала чоловіка тривалий час. Тож після служби в армії, Петро Григорович залишився понадстроково, аби здійснити свою мрію. Доля занесла його до Заполяр’я, потім до Харкова, де служив у військовій частині прапорщиком.
На батьківщину, у рідне село повернувся вже згодом, коли вийшов на заслужений відпочинок. Переїхала з чоловіком в село і його дружина, яка все життя мешкала у місті. Але, як каже Петро Тутик, полюбила сільське життя, навчилася доглядати господарство, працювати на городі.
Сам чоловік давно знайшов собі своє захоплення. Він активний учасник сільської художньої самодіяльності і, беручи в ній участь, виявляє всі свої таланти.
– Петро Григорович – чоловік веселої вдачі. На свята, які проводяться у Мар’янівці, ми завжди запрошуємо його, він гарно розповідає гуморески, жартує, завжди у гарному настрої, – ділиться враженнями директор сільського будинку культури Наталія Прокопенко.
У різдвяно-новорічний період Петро Тутик перевтілюється у Діда Мороза і вітає дітей, друзів, знайомих. Робить це безкорисливо і від щирого серця.
– Мені подобається бачити радісні усмішки дітей і їхніх батьків – каже чоловік. Адже коли на календарі свято, свято повинно бути і в душі.
Лариса БАЧИНСЬКА