Кілька днів поспіль на Шполянщині тримається справжня літня спека. У денні години температура повітря перевищує +30 градусів, а розпечений асфальт і палюче сонце змушують людей змінювати свої звички. Хтось переносить усі справи на ранок або вечір, а хтось, попри високу температуру, щодня працює просто неба.
Журналісти Шполяночки поспілкувалися з жителями громади, щоб дізнатися, як вони рятуються від спеки та чи вплинула вона на їхню роботу та повсякденне життя.
Олена, продавчиня кондитерських виробів на ринку, говорить, що найважче працювати саме в обідню пору.
«До десятої години ще більш-менш можна нормально працювати, а далі спека стає просто нестерпною. Людей на ринку ближче до обіду помітно меншає - усі намагаються швидше зробити покупки й повернутися додому. Ми уважно стежимо за продукцією, адже кондитерські вироби дуже чутливі до високої температури. Товар доводиться затіняти парасолями або накривати тканиною, щоб не розтанули цукерки. Через спеку інколи навіть змушені припиняти торгівлю в найспекотніші години. За день випиваю кілька пляшок води, бо інакше просто не витримаєш. Добре, якщо є можливість хоча б на кілька хвилин сховатися під парасолю, але й це не дуже рятує».
Сергій, майстер СТО, каже, що в спеку працювати біля автомобілів удвічі важче.
«Коли машина щойно приїхала, двигун гарячий, метал розпечений, а в боксі ще й справжня задуха. Працюєш, ніби в сауні. Якщо є можливість, найважчі ремонти стараємося виконувати зранку. Але не завжди виходить, адже клієнти приїжджають протягом усього дня. Постійно п'ємо воду, робимо короткі перерви. Увечері відчувається така втома, ніби цілий день пропрацював під відкритим сонцем».
Микола, водій таксі, зізнається, що найбільше потерпає через відсутність кондиціонера в автомобілі.
«У машині кондиціонера немає, тому в спеку працювати дуже важко. Відчинені вікна майже не допомагають, коли надворі понад тридцять градусів. Завжди беру із собою кілька пляшок холодної води, а між замовленнями намагаюся зупинитися десь у тіні, щоб хоч трохи перепочити. Пасажири теж скаржаться на спеку, але ставляться до ситуації з розумінням. Найважче - чекати замовлення на сонці. Проте працювати треба, адже це мій заробіток».
Ігор, працівник автозаправної станції, розповідає, що у спекотні дні значно зростає попит на прохолодні напої.
«Багато водіїв заїжджають не лише заправитися, а й купити холодну воду чи морозиво. Найчастіше беруть мінеральну воду, солодкі газовані напої та енергетики. Ми теж постійно п'ємо воду, адже частину зміни проводимо на відкритому повітрі. У найспекотніші години намагаємося частіше заходити до приміщення, де працює кондиціонер, щоб хоча б ненадовго охолонути».
Галина, пенсіонерка, каже, що давно пристосувалася до літньої спеки.
«У таку погоду вже знаю, як себе поводити. До магазину чи на ринок ходжу тільки зранку, поки сонце ще не так пече. Після обіду без потреби на вулицю не виходжу. Вдома закриваю штори, щоб сонце не нагрівало кімнати, а ввечері відчиняю вікна. На город теж виходжу лише рано-вранці або вже після заходу сонця. У таку спеку головне - берегти здоров'я».
Світлана, продавчиня продуктового магазину, зазначає, що з приходом спеки покупці повністю змінили свої звички.
«Одразу помітно, коли температура піднімається вище тридцяти градусів. Люди найчастіше купують питну та мінеральну воду, квас, холодний чай, соки й морозиво. Багато хто заходить лише за пляшкою холодної води та просить: «Дайте найхолоднішу». Через великий попит вода в холодильниках навіть не встигає охолоджуватися - ми постійно підкладаємо нові пляшки, але їх розбирають дуже швидко. Деякі покупці одразу беруть по кілька упаковок води додому. Гарячу каву зараз майже не купують, зате морозиво розлітається дуже швидко».
Поки синоптики прогнозують подальшу спеку, шполяни продовжують пристосовуватися до високих температур: змінюють графік роботи, відкладають справи на ранок чи вечір і не забувають про найголовніше - берегти себе та своїх близьких.