І їй ніхто не заважає,
У хаті тиша, благодать.
Ніч у віконце заглядає,
Сідає жінка вишивать.
Працюючи в бібліотеці, щодня маю змогу спілкуватись із багатьма цікавими людьми... У свій час активною читачкою була Надія Тимофіївна Коновалова. Читала детективи, твори українських, російських, зарубіжних авторів на морально-етичні теми, книги з садівництва-городництва, домоводства. Особливо цікавилась журналом «Жінка». Там друкувались схеми вишиванок, адже, як розповідала, дуже любить вишивати... Я, скажу відверто, дивувалась: коли вона все встигає — і господарство, і діти, а пізніше — і внуки, і любов до книги, і вишивка... І ось нещодавно потрапив у поле зору вірш Н.Красоткіної, який дуже точно відображає феномен вишивальниць.
Якщо людина хоче вишивати,
Знайдеться в неї голка, нитка, час...
Зуміє всі відтінки підібрати,
Й шедеври вийдуть з-під руки не раз.
Якщо людина хоче вишивати,
Побачить в цьому радість і красу.
І по узорах буде мандрувати,
І вишиє на квіточці росу,
І створить диво, первозданну казку,
Їй усміхнеться сонечко в вікні,
Бо відіб’ється і любов, і ласка
У хрестиках на білім полотні.
Роботи, які приносила показати Надія Тимофіївна, вражали своєю красою і досконалістю.
У Матусові дуже багато талановитих людей, які опанували різні техніки народної творчості. У День села органі-зовуються виставки робіт. А починалося все з невеличких виставок робіт Надії Ко-новалової у бібліотеці.
Народилася вона 1946 року в Матусові, на той час Київської області. Батько Небензя Тиміш Савович працював трактористом в колгоспі, мати Задорожня Одарка Сергіївна вчителювала в Станіславчику, викладала біологію, була ветераном праці. Здобувала освіту в Уманському педагогічному інституті, там і навчилась вишивати.
У сім’ї виховувалось четверо дітей: два сини і дві дочки. Любов до вишивання передалось тільки Надії. Вона почала вишивати, ще навчаючись у школі. Потім трудові будні та сімейні клопоти забирали багато часу і на улюблену справу його майже не залишалось. Після школи працювала на колгоспній фермі телятницею. Потім 10 років — в аптеці санітаркою, потрапила під скорочення. До пенсії допрацьовувала дояркою в Павлівському відділенні Матусівського радгоспу.
Повернулася до улюбленої справи, будучи уже на заслуженому відпочинку. Виростила двох синів Віталія та Юрія, має невісток Світлану та Тетяну, трьох онуків — Дмитрика, Настю та Артемка.
Нині проживає з сім’єю старшого сина Віталія. Серйозно взялася за вишивання, коли старший внук Дмитро попрохав вишити йому тигра, який йому дуже сподобався. Улюблена техніка вишивання — хрестик. Має дуже тонке відчуття кольору. Кожен із членів сім’ї має в подарунок улюблену картину. Дмитрик — тигра, Настя — ікону Миколи Чудотворця, Артемчик — ангелочка (у якого хитрі оченята (зі слів бабусі), як і в Артемка). Крім вишивання любить в'язати. В’яжуть красиві речі і невістки. Дуже любить домашніх тварин. Нещодавно їй подарували собачку, яку вона назвала Азою і тепер навчає та дресирує.
І, як і раніше, не забуває про книги. Їх тепер їй приносить Світлана, яка відвідує бібліотеку.
18 серпня у Надії Тимофіївни — ювілей, тож хочу щиро привітати її з 70-річчям, побажати міцного здоров'я, добробуту, благополуччя та творчого довголіття.
Надія КОВАЛЬ. с. Матусів.