Депутатка Шполянської міської ради, директорка Лебединського ліцею №1 Ольга Музиченко-Губа понад десять років захоплюється вишивкою. Для неї це не лише відпочинок для душі, а й спосіб подарувати близьким особливі речі з теплом і енергетикою.
Журналісти Шполяночки розпитали майстриню про початок її творчого шляху та найцінніші роботи.
Її захоплення зародилося ще у студентські роки. У 2010-му, навчаючись на другому курсі, вона вперше спробувала вишивати хрестиком і відтоді не полишає голку з ниткою. Спершу це були невеликі картини та прості схеми, а вже у 2012-му, почавши працювати в школі, пані Ольга створила свою першу вишиванку.
«Потім вишивала дуже багато: і великі картини, і сорочки. Коли син йшов у перший клас у 2020 році, то за літо вишила для нього, чоловіка і себе вишиванки. Ми тоді були на 1 вересня у нашому «фемілі-луку», - пригадує вона.
Згодом майстриня відкрила для себе, що будь-який одяг можна оздобити на власний смак - патріотичними написами, сердечками, картою України чи тризубом. Так у її колекції з’явилися десятки оригінальних виробів.
Найбільша робота Ольги Іванівни - картина, зашита 145 тисячами хрестиків. Її розмір - 1,60 на 70 см.
«Я її вишивала майже два роки. Переважно у вихідні чи ночами, коли дитина була маленька. Це була моя найбільша праця», - розповідає директорка ліцею.
Особливою сторінкою у творчості стало знайомство з військовим. Тоді у школі збирали допомогу для Чернігівщини, а в кабінеті пані Ольги висіли її маленькі вишиті роботи.
«Він запитав, чи можу вишити йому сорочку за його ескізом. Я погодилася. Він намалював, що хоче, я зробила авторську схему, додали потрібний напис. Це була важка робота, я вишивала її близько чотирьох місяців. Потім ще додала спереду тризуб - такий, як його тату на шиї», - пригадує майстриня.
Згодом вона вишила футболку до Дня народження його сина з написом «Крилатим ґрунту не треба» і таким самим тризубом, а також створила сорочку для дружини військового - Ірини.
"То була не готова схема, я просто брала символи, які їй підходили, додала напис. І от у них вийшли справжні сімейні вишиванки", - усміхається пані Ольга.
Майстриня часто вишиває й для своєї сім’ї. До Нового року 2024-го вона створила футболки з написами «Вірю у Бога і ЗСУ» та «Я живу на своїй Богом даній землі». Такі невеликі деталі додають речам особливості й оригінальності.
«Це робота, яка мені легко дається. Якщо хтось хоче замовити - чому б і ні. Бо коли я вишиваю, завжди думаю про людину, вкладаю свої відчуття. Це не машинна вишивка, а заряджена енергетикою річ», - каже вона.
Для пані Ольги вишивка – це особливий світ, де кожна ниточка має свою історію. Її роботи зігрівають родину, друзів і навіть тих, хто зараз боронить країну. І поки в руках майстрині голка з ниткою - у серцях людей житиме віра, любов і надія.