Захиснику Донецького аеропорту, випускнику Черкаської медакадемії відкрили пам’ятну дошку імені старшого лейтенанта Олександра Івановича Кондратюка — начальника медичної служби 90-го окремого аеромобільного батальйону ім. Героя України І.І.Зубкова. Хлопець, виходець зі Шполянщини, був випускником навчального закладу. А три роки тому під час оборони Донецького аеропорту героїчно загинув.
До навчального закладу прийшли представники обласної влади, побратими бійця по службі, медики, військові, які й нині служать, рідні, друзі, колеги.
— Я познайомився з Олександром ще у 2000 році, коли він вступив на навчання до нашого закладу, — сказав Олександр Трубенко, керівник групи фельдшерів, де навчався Олександр Кондратюк. — Протягом навчання він був справді здібним та відповідальним студентом. І запам’ятався тим, що ніколи й нікому не відмовляв у допомозі. Тож, коли держава потребувала підтримки, Саша, не вагаючись, відгукнувся.
Начальник медичного пункту 90-го ОАеМБ ім. Героя України І.І.Зубкова Володимир Мрищук розповів про те, що Олександр за короткий час проявив себе справжнім патріотом, професіоналом своєї справи. Він загинув за те, у що свято вірив, за власну країну. Каже: разом із побратимами згадують його не з сумом, а дуже позитивно.
— У нашій пам’яті Олександр назавжди залишиться добрим чоловіком, турботливим батьком, чудовим другом, товаришем, а головне справжнім патріотом своєї країни, — зауважив керівник обласного центру допомоги учасникам АТО, один із захисників Донецького аеропорту Олександр Тимошенко. Він передав слово кільком побратимам загиблого героя, які вручили мамі Олександра відзнаку «Хрест хоробрий» посмертно.
Водночас мама хлопця Ольга Миколаївна зі сльозами на очах говорила про втрату сина. Вона розповіла про те, що Олександр навчався в Черкаському медколеджі, також у Вінницькому національному медичному університеті ім. М. Пирогова, Київській інтернатурі. Він став педіатром. Працював по спеціальності в Шполі, а тоді в Києві.
— Саша був моєю єдиною дитиною, – мовила жінка. — 32 роки лише минуло, коли його життя скінчилось. І все ж він встиг чимало досягти. Я завжди пишалась тим, що Саша лікував дітей. Приємно, що його пам’ятають і в рідній Ярославці на Шполянщині, і на Вінниччині, і в столиці. Ось і в Черкасах відкрили дошку. А він віддав життя за кожного з нас, за нашу країну, і залишиться в нашій пам’яті назавжди.
Право відкрити дошку надали мамі Олександра. Представники ж Української Православної Церкви Київського Патріархату здійснили обряд освячення.
Із офіційного сайту Черкаської облдержадміністрації