Шполянка Світлана Залісська відкрила для себе дивовижний світ краси у звичайних міських краєвидах. Тепер її щоденні прогулянки — це справжнє фотополювання, під час якого вона вчиться помічати те, повз що раніше проходила, не зупиняючись.
Вихід на заслужений відпочинок для Світлани Залісської став не завершенням активного життя, а початком нового захоплення. Звільнившись від щоденних робочих турбот, вона наче по-новому відкрила для себе рідну Шполу. Знайомі вулиці, дерева, алеї та парки раптом заграли іншими кольорами, і те, що раніше здавалося звичайним, почало відкриватися з несподіваного боку.
Відтоді пані Світлана щодня виходить на своєрідне фотополювання. Має звичний багатокілометровий маршрут, яким набирає кардіобали і водночас полює на красу. Схід сонця, коли перші промені обережно торкаються дахів і дерев, вечірнє небо, що палає рожевим чи багряним золотом, гра світла на знайомих будівлях — усе це стає об’єктом її уваги. Іноді жінці достатньо трішки змінити ракурс, затриматися на кілька хвилин або подивитися на звичну місцину під іншим кутом, щоб побачити справжню красу.
Пані Світлана свого часу працювала в органах місцевого самоврядування. Професійний досвід, пов’язаний із простором, забудовою та виглядом населених пунктів, напевно, теж навчив її уважніше придивлятися до навколишнього світу. Хоча сама вона зізнається: багато чого почала помічати лише тепер.
— Я й сама раніше не звертала уваги на те, скільки незвичайного є у звичайному, — ділиться Світлана. — Коли маєш час зупинитися й придивитися, відкривається зовсім інший світ. Те, повз що раніше проходила, тепер може захопити, здивувати, подарувати гарний настрій.
Її спостереження — це уважне знайомство з природою, яка постійно змінюється, навіть якщо нам здається, що довкола все залишається таким, як учора.
Світлана розповідає, що любить спостерігати за певною місцевістю в різні пори року. Їй цікаво, як змінюється один і той самий краєвид навесні, влітку, восени та взимку. А якщо на шляху трапляється дерево, яке привернуло увагу, може фотографувати його сьогодні, потім за кілька днів, стежачи за тим, як поступово проступають осінні барви.
— Я ловлю момент і насолоджуюся ним, бо завтра такого вже може не бути, — каже вона.
У цих словах, мабуть, прихований секрет її захоплення: помічати красу тут і зараз.