Найголовнішим приміщенням будь-якого кафе, ресторану або їдальні є кухня. Господар на ній — шеф-кухар. Кожен кухар мріє колись зайняти цю посаду, але до неї ще треба «дорости». На перший погляд, у приготуванні їжі немає нічого складного, адже більшість жінок щоденно роблять це для своїх родин. Однак фахівці запевняють: між приготуванням обіду для чотирьох людей і створенням смачних страв для сотні гостей існує величезна різниця. Про свій фаховий зріст та деталі роботи у колективі «Шполяночці+» розповіла Оксана Гриб — шеф-кухар ресторану «VODOграй».
— Розкажіть, з чого почався Ваш шлях у кулінарії?
— Починалось усе з дитячих, недосконалих, але таких старанних базових страв для мами. Мені хотілось, щоб, прийшовши з роботи, вона смачно поїла і відпочила. Щоб у будинку був смачний запах, який змусить її посміхнутись. Потім, підглядаючи за мамою, я запам’ятовувала рецепти більш складних страв. Минав час, а любов до приготування не зникала. Завжди хотілось якось здивувати рідних новими стравами. Звичайно, деякі з них не виходили одразу, але руки не опускались. Навпаки — з’являвся інтерес, щоб приготувати її ідеально.
— Де Ви здобули першу професійну практику?
— Якщо відверто, освіта у мене не кухарська. Але в душі я завжди була і є затятим кухарем, тому і вирішила відгукнутись на вакансію, яку пропонували у нашому закладі. Тоді ресторан ще тільки відкривався, і я вирішила випробувати свою вдачу та прийшла на співбесіду. На щастя, мене взяли на посаду кухаря. Я спочатку познайомилась з майбутніми колегами, увійшла в курс справи та почала працювати. Найпершою моєю практикою у цій сфері була підготовка весілля. Надзвичайно складний, але цікавий процес.
— Як Ви стали шеф-кухарем? Як до цього дійшли?
— Обіймаю посаду шеф-кухаря я лише півтора місяця. До цього я працювала звичайним кухарем, здобувала знання, переймала навики від попереднього шеф-кухаря. Це дуже відповідальна професія, але працювати мені не складно, адже відчуваю, що це моє.
— Щоб розвиватись у цій галузі, Ви відвідуєте якісь тренінги, курси?
— Коли тільки було відкриття закладу, керівництво одразу ж запросило до нас ресторатора з Києва, яка проводила для нас тренінг. Потім також запрошували шеф-кухаря із Києва, який проводив майстер-клас із приготування багатьох особливих страв, які користуються неабияким попитом відвідувачів.
— Як вважаєте, це жіноча професія? Чи головне хист та отримані навички?
— Стать тут ні до чого. Головне —хист, навички та бажання готувати смачно. Кожен кухар хоче, щоб страва, приготована ним, приносила задоволення клієнтові. Це справді дуже цінно, коли чуєш похвалу з вуст гостей.
— Як знаходите підхід до кожного гостя, адже уподобання бувають найрізноманітнішими?
— Якщо це бенкет, то ми детально обговорюємо меню з замовником. До найдрібніших деталей. Та і взагалі кожному гостеві приділяємо багато уваги, адже є різноманітний спектр клієнтів: вегетаріанці, алергики. Як правило, вони про це повідомляють одразу, щоб ми могли підлаштуватись під їхній раціон. Також часто до нас приїжджають іноземні відвідувачі, вони переважно мусульмани, не їдять свинини, тому намагаємось скласти меню відповідно до їхніх уподобань.
— Наскільки Ви приділяєте уваги обладнанню та його оновленню, новим технологіям приготування страв?
— У нас сучасне обладнання, яке дає змогу готувати швидко та смачно. Наприклад, ми маємо хоспер (вугільну піч), яка дає змогу готувати стейки, рибу, шашлики при високих температурах на кухні, але смак такий, ніби приготовлено на мангалі. Щодо страв: зазвичай, нові страви та технології приготування нам дає керівництво. Усі разом обговорюємо, що такого додати цікавого, щоб здивувати клієнта та задовольнити його. Звичайно, якщо хтось із персоналу дізнається щось цікаве — ділиться рецептом, який не залишається без уваги.
— У вашому закладі часто проводяться бенкети. Що ж під час підготовки до нього відбувається на кухні?
— Неймовірна, але злагоджена метушня. Усі працівники відповідальні, пунктуальні та дружні, тому процес підготовки проходить без сварок та непорозумінь. Якщо хтось чогось не знає — обов’язково радиться з колективом, і кожен охоче допоможе. Я, незважаючи, на свій статус шеф-кухаря, не відчуваю себе головною. Ми усі на рівні.
— Як часто готуєте вдома?
— Готую вдома щодня. Я маю чоловіка та двох донечок, яких завжди хочеться пригощати смачненьким. Також я маю хист до випічки, тому часто і таким ласують мої домашні. Незважаючи на те, що я цілий день готую на роботі, а потім і вдома, це мені взагалі не набридає. Найбільше люблю готувати традиційні українські страви, але експериментувати також подобається.
— Які страви особисто Вам подобається куштувати більше — приготовлені самостійно, чи кимось іншим?
— Мені завжди цікаво скуштувати якийсь новий смак, адже кожен хоче до страви додати щось своє. Тому більше подобається куштувати приготовлене кимось.
Спілкувалася Юлія ЗАРУДНІЦЬКА