Не смійтеся над старістю людини, молодості якої ви не бачили, коли ви розглядаєте поштову марку №1370 «Марія Капніст», введену в обіг 152-тисячним тиражем 16 травня 2014 року.
Марія Капніст — нащадок легендарного полководця Івана Сірка, а також славетного поета ХVІІІ століття, прогресивного громадського діяча Василя Капніста. Вона пройшла через пекло найжахливіших сталінських таборів як «ворог народу».
15 років ув’язнення забрали в неї батьків, сестру, коханого, молодість, вроду, здоров’я, але не зламали дух, силу волі і почуття гумору. Марія Капніст вистояла, не зганьбила пам'ять своїх славетних предків. У 44 роки знайшла в собі сили здійснити мрію юності — стати артисткою.
Народилася Марія Капніст 22 березня 1914 року у Санкт-Петербурзі. Батько Ростислав Ростиславович — знаний в місті багатий граф, мати — Анастасія Байдак — праправнучка Івана Сірка. Родина виховувала п’ятеро дітей: троє сестер і дох синів. Сім’я жила на Англійській набережній в розкішному будинку, де завжди панувало кохання і взаєморозуміння.
Переворот 1917 року не був для Капністів несподіванкою. Як і всі демократично налаштовані дворяни, Ростислав Ростиславович вірив, що революція принесе щось нове в життя країни. Проте згодом він потрапить в число «ненадійних» і його розстріляють.
Марія (уже в Ленінграді) навчалася в театральній студії. Сергій Кіров знав і поважав сім’ю Капністів. Марія з ним дружила і якось розповіла йому про нещастя, яке спіткало її родину, і той пообіцяв допомогти. Та не судилося. Кірова вбили, знову розпочалася жахлива «чистка». До списку «неблагонадійних елементів» потрапило й ім’я Марії Капніст. Струнка, гарна, ексцентрична, вона називала себе італійкою. Але на початку 1941 року «за антирадянську пропаганду й агітацію» одержала вісім років виправно-трудових таборів. Вона навіть і не здогадувалася, що це був лише початок.
...Їй обрізали гарне волосся, вибили зуби. У Карлазі тяжко працювала у виснажливу спеку. Начальник табору намагався її зґвалтувати, але Марія зуміла себе відстояти. За це її відправили в чоловічий табір, де відбували ув’язнення карні злочинці.
Згодом Марію перевели в Джезкаган. На світанку каторжан опускали у вугільну шахту, а піднімали далеко за північ. Нестерпно боліли руки, ноги, спина. Через вагітність було дуже важко та нестерпно.
...На лісоповалі в Сибіру Марія Ростиславівна народила доньку Раду. Аби забезпечувати Раду всім необхідним, вона була змушена виконувати чоловічу роботу. Коли вона працювала, Рада була в дитсадку. Якось мати була шокована, зазирнувши у вікно дитсадка. Вихователька била її дитину по обличчю, сіпала, трусила і кричала: «Я виб’ю з тебе ворога народу!» Марія побила виховательку так, що та потрапила на лікарняне ліжко. За такий вчинок Марію засудили до 10 років позбавлення волі.
У березні 1953 року помер Сталін. Від щастя Марія Капніст танцювала вальс. У 1958 році постановою Верховного суду РРФСР вирок було скасовано через відсутність складу злочину.
...У Києві Марія Капніст ночувала на вокзалах, у скверах, телефонних будках. Працювала двірником, масажистом. Приходила в студію, блукала коридорами. І якось нарешті доля усміхнулася їй: вона зустріла молодого режисера Юрія Лисенка, який запропонував їй роль ігумені в картині «Таврія». На неї звернули увагу багато режисерів кіностудії ім. Довженка, взяли в штат, а Спілка письменників визнала її нащадком видатного письменника В.В.Капніста. Її незабутні ролі: Наїна («Руслан і Людмила»), Софія Павлівна («Бронзовий птах»), мадам Дуаль («Віра, Надія, Любов»), Фатум («Нові пригоди янкі при дворі короля Артура») та інші.
Її зовнішність, талант давали змогу найпереконливіше створювати образи графинь, пані, таємничих старих із загадковим минулим. Марія Капніст зіграла у понад 120 художніх фільмах і створила галерею гострохарактерних образів у кіно.
Заслужена артистка України Марія Капніст загинула під колесами автомобіля в 1993 році на 79-му році життя. Внаслідок підземних робіт під час ув’язнення у неї розвинулася клаустрофобія, тому вона ніколи не користувалася підземними переходами. Переходячи проспект Перемоги, М.Капніст загинула...
Володимир КОВАЛЕНКО. с. Ярославка.