Метод «зеленої ручки»

Займаючись зі своєю дочкою правописом, я не підкреслювала їй червоною пастою помилки.

А виділяла зеленою пастою ті букви та гачечки, які виходили у неї до­бре. Вона це дуже любила і завж­ди після кожного рядка просила: «Мамо, яка вийшла краще всіх?» І так раділа, коли я обводила кращу букву зі словами: «Ідеально!».

У чому різниця між підходами? У першому випадку концентруємося на помилках. Що відклалося у вашій фотопам'яті? Правильно, ті букви, які написані кострубато, — те, що неправильно. Чи побачили ви за цими червоними підкресленнями ідеальне написан­ня літери? Ні! Хочемо ми чи ні, але підсвідомо запам'ятовуємо те, що виділено.

У другому випадку концентруємося на тому, що зроблено правильно! Ми отримуємо зовсім інші емоції, інше сприйняття. Хо­чемо ми чи ні, але підсвідомо прагнемо повторити те, що було ідеальним! Це зовсім інша внутрішня мотивація — не праг­нення уникнути помилки, а праг­нення зробити добре!

А тепер питання: як виділені помилки в зошиті впливають на подальше доросле життя? Відповідь очевидна. Ми з дитинства звикаємо концентруватися на недоліках, на тому, що неправиль­но, на тому, що нам здається по­ганим. Нас привчали до цього в школі за допомогою червоної па­сти, нас привчали до цього вдома, коли частіше робили зауваження за те, що зроблено неправильно, ніж хвалили за те, що ми зробили добре.

З 20 написаних в ряд гачків підкресленим був лише один. Тоб­то 19 були написані добре, а 1 — неідеально.

Чому ж ми сконцентровані на цьому одному?
Ось ця звичка (виділяти черво­ним погане), яку ми відточуємо з са­мого дитинства і які ніяк не витрави­ти з нашої свідомості в дорослому віці, і стає найчастішою причиною незадоволеності в житті.

На чому концентруємо і направляємо увагу, те і росте. З дитинства все починається, з дитинства ми перетягуємо у доросле життя всі наші звички та навички, і не всі з них служать нам добру службу.

Впроваджуючи принцип «зеленої пасти», можна побачити, що навіть якщо не вказувати дитині на по­милки, вони поступово зникатимуть самі собою, бо дитина прагне зро­бити відмінно сама, зі своєї доброї волі.