СЛОВА ДЛЯ ПІСНІ
А ДУША НЕ СТАРІЄ
Мчать роки, наче вітер гонить листя осіннє.
Озираюсь в минуле —
світлий спогад зрина.
Там роки мої юні і кохання нетлінне,
Там для першої пісні забриніла струна.
Приспів:
А душа не старіє, а душа вічно юна.
Ті ж думки й почуття,
що і в двадцять були.
Просто сил трохи менше,
але серцем відчув я,
Наче дні молодії знов до мене прийшли.
Так люблю — як любилось,
так живу — як хотілось,
Мрію так — як в юнацтві
і це не дивина.
Кожній квітці радію, а від пісні хмілію,
Ну і що, що на скронях
вже давно сивина.
Кажуть: «Вік вже поважний,
треба це пам’ятати».
Я сміюсь і не хочу рахувати роки.
Будем жити на повну,
для людей працювати,
Будем друзів любити, дружбу їх берегти.
Приспів.
Прокидаюся вранці і до Бога звертаюсь,
Прошу сил і натхнення, щоби пісня була.
Хай в ній радість іскриться,
ясний день золотиться,
Щоб від пісні такої враз душа розцвіла.
Приспів.
Олександр СВЕРДЮК.
м. Шпола.
З НОВИХ ПОЕЗІЙ
ОСІННІЙ МОТИВ
Осінній сад ще дихає теплом,
Легенький туман огортає опале листя,
Щедра осінь ділиться добром
Промінчик сонячний визиркує з-під листа.
Сором’язливий, ледь манірний той уклін
Наповнює серце непевним змістом,
В повітрі зависає срібний дзвін
І сіє звуків дрібнеє намисто.
І хвиля суму котить по землі,
Шукають очі в небі чисту просінь,
Бажання спокою у кожного в душі —
Одвічне і просте, як сама осінь.
Алла ГОРБАЧОВА.
м. Шпола.
ПРОБА ПЕРА
КВІТИ ДЛЯ МАМИ
Подарую мамі різнокольорові
Квіти ніжні, дуже загадкові.
Їх нарвала в лузі, де живуть лелеки.
Скоро їм летіти вже у край далекий.
Ще червоні маки бачила у полі.
Як ішла із лугу у село поволі.
Подарую мамі все, що є довкола,
Сонце, небо, хмари і вечірні зорі!
Анна ТУГАЙ,
12 років.
с.Матусів
ПОЕЗІЯ З-ЗА КОРДОНУ
НІ ТАКОГО
БРАТИНИ НЕ ТРЕБА,
НІ ТАКОЇ
НЕ ТРЕБА СЕСТРИЦІ
Знову з Раші дзвонять та пишуть,
Добрять слово
братерством широким,
Мов, кладімо прощення на тишу,
Розумінням одважуймо кроки.
Кажуть: Раша —
це брат без озлоби,
Із ним пройдено
й зжито по вінця!..
Як же воїн ступак
настріч зробить,
Як нема обох ніг в українця?
Москалеві «привіт» проказати?
Обійняти у дружбі лелечій?
Он без рук стоять наші солдати,
Одпекло по самісінькі плечі...
«Градом» землю
панахав до неба,
Україна і досі в кострищі.
Ні! Такого братини не треба.
Одведіть од такої сестриці!
Уявімо, — в Донбасі заглада,
Спільних справ
наливається колос.
Проте взавтра
їм «Взяти!» — команда,
І вгризуться братушечки в горло.
Вікторія ТОМАШЕВА.
Росія.
Переклав
Назар ОВЧАР.
БОЖЕ, ВЬІКУЙ
МНЕ КОЛЬЧУГУ...
Боже, выкуй мне кольчугу,
как куют замок к подпруге,
только с пуповок лесных
и гвоздичек полевых.
Чтоб библейское то зло,
что корнями в жизнь вросло,
тело слабое мое
не изранило бы все.
Боже, выкуй мне и латы,
как куют щитов булаты,
только с гладкой бересты
и березовой коры.
Чтоб библейское то зло,
что корнями в жизнь вросло,
с пишущей моей руки
да не сделало культи.
Боже, выкуй шлем мне круглый,
как куют подковам дуги,
только с солнечной руды
и небесной высоты.
Чтоб библейское то зло,
что корнями в жизнь вросло,
палкой в голову меня
не убило сгоряча.
Боже, выкуй меч мне острый,
как куют нагрудник грозный,
да уже из языка
речь которого проста.
Чтобы с тем библейским злом,
что стучит, как вор, в мой дом,
да сразиться я могла,
не жалея живота.
Боже, выкуй мне и крестик,
как куют для ступки пестик
с диалектного свинца
и наречного словца.
Чтоб библейское то зло,
что корнями в жизнь вросло,
победить сумела я
и родных всех сберегла.
Ірина СЄРГЄЄВА-
ТРОФИМЕНКО.
Іспанія.