Ось і проминуло, пролетіло в густому тумані 44 роки, відколи ми, учні Кримківського НВК, розлетілись, немов пташенята, життєвими дорогами по всій Україні.
Ще в далекому 1961 році таких різних, таких рідних своїх малюків батьки довірили прекрасній інтелігентній мудрій вчительці Мотрі Свиридівні Сабадаш. Це вона навчила нас, першокласників, тримати ручку з пером в таких ще неслухняних маленьких рученятах, це вона навчила нас читати і писати найрідніше, найдорожче слово «мама», навчила наші маленькі сердечка любити свою Батьківщину, свій рідний край, нашу улюблену Україну-неньку.
Роки летять невблаганно, немов журавлі у вирій. І ось наша перша вчителька передає нас трепетно як цінний потенціал особистостей молодій, енергійній, сповненій оптимізму і великих надій, вчительці Людмилі Тарасівні Рінкевич. Це вона, наш класний керівник, продовжила наше виховання з теплом, яким так щедро ділилася з нами мудрими порадами та підтримкою, безмежним терпінням до нас, інколи, нерозважливих.
І ось така довгоочікувана, радісна зустріч відбулася в нинішньому на порозі рідної школи. Їй передували наполегливі пошуки. Скільки радості в кожного з нас, скільки радісних вигуків, обіймів, спогадів, кумедних моментів під час спільних походів та екскурсій викликала ця прекрасна зустріч через роки. Всі ми поринули своїми спогадами у щасливе дитинство і юність.
Всі, хто прибув на зустріч, отримали величезне задоволення, масу приємних позитивних емоцій, в кожного з нас з’явився такий прилив сил, якого ми давно не відчували в своєму повсякденному житті. А приїхали, прилетіли до рідного гніздечка випускники звідусіль: з Німеччини, Тюмені, Києва, Запоріжжя, Миколаєва, Львова, Обухова, Черкас та Катеринополя.
Цікаво було дізнатись про кожного. Але найбільше нас вразила Любов Колісник, майже 20 років вони з сином живуть в Германії, але дуже гарно володіють українською мовою. Сама Люба не поміняла навіть український паспорт і залишилась громадянкою України.
Несподівано пролунав шкільний дзвінок і, як багато років тому, запросив нас до рідної школи, до нашого класу, де ми сідаємо кожен за своєю партою. Відкриваються двері і на порозі з’являється з теплою материнською посмішкою на вустах, запорошеним сивиною чолом, наш улюблений класний керівник Людмила Тарасівна.
Після теплого слова-привітання, згадуємо героїв Небесної сотні, всіх, хто загинув в АТО; згадуємо наших однокласників і вчителів, які відійшли за межу. Запалюємо свічку і вшановуємо пам’ять про них хвилиною мовчання.
А потім знову спогади і звіт кожного про пройдений шлях. А Людмила Тарасівна рада, що всі ми достойно пройшли життєвою дорогою, стали гарними людьми. Частині наших випускників в минулому році виповнилось 60 років, частина святкує ювілей в нинішньому році. Тож від щирого серця вітаю всіх моїх однокласників з цим прекрасним підсумком — 60 років нашого життя.
Всі ми висловлюємо особливу подяку директору Кримківського НВК, нашій улюбленій вчительці російської мови і літератури Наталії Олександрівні Зачепі, яка допомогла нам в організації зустрічі.
Раді були зустрічі з піонервожатою Валентиною Іванівною Крамар. Нам було цікаво з нею, пам’ятаємо її вимогливість, але дуже любили бувати в піонерській кімнаті.
Щиро дякуємо нашим однокласницям Людмилі Рибченко та Ользі Волик, які доклали найбільше зусиль, щоб ця зустріч відбулася.
А вам, дорогі наші вчителі, щиро дякуємо за тепло, яким ви так щедро ділились з нами і яке кожен з нас нестиме в душі до кінця своїх днів. Ваше позитивне ставлення до життя надихає і нас, ваших учнів, ставитись спокійно до всих проблем та труднощів, сприймати життя таким, яким воно є, радіти всьому, що маємо сьогодні.
До нових зустрічей, дорогі однокласники і наші вчителі.
Людмила ВОЛИК-ПШЕНИЧНА, випускниця 1970 року Кримківського НВК. м.Вишневе Киівської області.