Незабутня зустріч з прекрасним минулим

Ось і проминуло, пролетіло в густому тумані 44 роки, відколи ми, учні Кримківського НВК, розлетілись, немов пташе­нята, життєвими дорогами по всій Україні.

Ще в далекому 1961 році таких різних, таких рідних своїх малюків бать­ки довірили прекрасній інтелігентній мудрій вчительці Мотрі Свиридівні Саба­даш. Це вона навчила нас, першокласників, тримати руч­ку з пером в таких ще неслух­няних маленьких рученятах, це вона навчила нас читати і писати найрідніше, найдо­рожче слово «мама», навчи­ла наші маленькі сердечка любити свою Батьківщину, свій рідний край, нашу улю­блену Україну-неньку.

Роки летять невблаган­но, немов журавлі у вирій. І ось наша перша вчитель­ка передає нас трепетно як цінний потенціал особисто­стей молодій, енергійній, сповненій оптимізму і вели­ких надій, вчительці Людмилі Тарасівні Рінкевич. Це вона, наш класний керівник, про­довжила наше виховання з теплом, яким так щедро ділилася з нами мудрими по­радами та підтримкою, без­межним терпінням до нас, інколи, нерозважливих.

І ось така довгоочікувана, радісна зустріч відбулася в нинішньому на порозі рідної школи. Їй переду­вали наполегливі пошуки. Скільки радості в кожного з нас, скільки радісних вигуків, обіймів, спогадів, кумедних моментів під час спільних походів та екскурсій викли­кала ця прекрасна зустріч через роки. Всі ми поринули своїми спогадами у щасливе дитинство і юність.

Всі, хто прибув на зустріч, отримали величезне задово­лення, масу приємних пози­тивних емоцій, в кожного з нас з’явився такий прилив сил, якого ми давно не відчували в своєму повсякденному житті. А приїхали, прилетіли до рідного гніздечка випуск­ники звідусіль: з Німеччини, Тюмені, Києва, Запоріжжя, Миколаєва, Львова, Обухова, Черкас та Катеринополя.
Цікаво було дізнатись про кожного. Але найбільше нас вразила Любов Колісник, майже 20 років вони з сином живуть в Германії, але дуже гарно володіють українською мовою. Сама Люба не поміняла навіть український паспорт і залишилась грома­дянкою України.

Несподівано пролунав шкільний дзвінок і, як багато років тому, запросив нас до рідної школи, до нашого кла­су, де ми сідаємо кожен за своєю партою. Відкриваються двері і на порозі з’являється з теплою материнською посмішкою на вустах, запоро­шеним сивиною чолом, наш улюблений класний керівник Людмила Тарасівна.

Після теплого слова-привітання, згадуємо героїв Небесної сотні, всіх, хто за­гинув в АТО; згадуємо наших однокласників і вчителів, які відійшли за межу. Запалюємо свічку і вшановуємо пам’ять про них хвилиною мовчання.

А потім знову спогади і звіт кожного про пройдений шлях. А Людмила Тарасівна рада, що всі ми достойно пройшли життєвою доро­гою, стали гарними людьми. Частині наших випускників в минулому році виповнилось 60 років, частина святкує ювілей в нинішньому році. Тож від щирого серця вітаю всіх моїх однокласників з цим прекрасним підсумком — 60 років нашого життя.
Всі ми висловлюємо осо­бливу подяку директору Кримківського НВК, нашій улюбленій вчительці російської мови і літератури Наталії Олександрівні Зачепі, яка допомогла нам в організації зустрічі.

Раді були зустрічі з піонервожатою Валентиною Іванівною Крамар. Нам було цікаво з нею, пам’ятаємо її вимогливість, але дуже лю­били бувати в піонерській кімнаті.
Щиро дякуємо нашим од­нокласницям Людмилі Риб­ченко та Ользі Волик, які до­клали найбільше зусиль, щоб ця зустріч відбулася.

А вам, дорогі наші вчителі, щиро дякуємо за тепло, яким ви так щедро ділились з нами і яке кожен з нас нестиме в душі до кінця своїх днів. Ваше позитивне ставлення до жит­тя надихає і нас, ваших учнів, ставитись спокійно до всих проблем та труднощів, сприй­мати життя таким, яким воно є, радіти всьому, що маємо сьогодні.

До нових зустрічей, дорогі однокласники і наші вчителі.

Людмила ВОЛИК-ПШЕНИЧНА, випускниця 1970 року Кримківського НВК. м.Вишневе Киівської області.