Онколог Галина Жук: «Рак — це діагноз, а не вирок…»

Сьогодні онкологічні захворювання, що посягають на життя не тільки дорослих, але й дітей, поширені в усіх країнах. Підтвердженням тому є сумна статистика: за останні 100 років онкопатологія в Україні перемістилася з десятого місця на друге. Захворювання, яке називають «раком», у багатьох випадках вселяє в людину паніку, страх, безвихідь. Та найпершою «зброєю» у боротьбі з ним повинна стати інформація.

Про те, якою є ситуація в районі щодо захворюваності на рак, як попередити його та як поводити себе, коли діагноз вже поставлено, — у розмові з районним онкологом Галиною Жук.

— Галино Дмитрівно, як за останні роки змінилася в районі ситуація щодо захворюваності на рак?

— Ще 20 років тому у нас було 540 онкохворих на весь район, тепер — 1400. Основним чинником, що зумовлює розвиток онкологічної патології, є старіння. Тож що старіше населення, то більше зростає шансів захворіти на рак.

Та за останні роки медики навчилися боротися з цією недугою. Із 1400 онкохворих в районі 980 осіб прожили понад 3 роки, і сьогодні це категорія людей (їх 62%), які після радикального лікування належать до практично здорових (раніше ця кількість становила 45%).

Ще 20 років тому усі хворі, які мали рак крові, помирали від тижня до року, зараз такі захворювання як хронічні лімфоми і гострі лейкози, особливо у дітей, лікуються. За рік таких випадків виявляємо 10 —12, з них помирають 1—2 хворих. Решта переходить до категорії вилікуваних.

Після Чонобильської катастрофи у 47 разів збільшилися випадки захворювань на рак щитовидної залози. Зараз тенденція до наростання кількості зменшилася, а ще років 8 —15 тому випадків захворюваності на рак щитовидної залози було багато, у районі є 3 — 4 випадки, коли хворі із захворюванням 3 — 4 стадії прожили 18 років.

Позитивні результати також і у лікуванні раку шкіри, молочної залози, раку крові. На жаль, не можна такого сказати про рак легень та підшлункової залози. І тут проблема в тому, що вони мають безсимптомний тривалий період. Ці види раку при невидимій формі проявляютья тільки у 3 або 4 стадії.

Кількість хворих на рак кишечника, шлунка, печінки, підшлункової не зростає, щороку виявляємо 5 —7 таких випадків.

За останні 10 років збільшилися й випадки захворюваності на рак молочної залози. Лише упродовж останніх 3 років випадків захворювань на рак молочної залози у жіночого населення виявляємо стільки, скільки випадків раку шкіри у всього населення.

— Серед інших форм раків шкіри меланому можна назвати найнебезпечнішою?

— Так, вона розвивається з пігментних клітин — меланоцитів. Внаслідок порушень структури ДНК відбувається їх безконтрольне злоякісне розмноження з раннім гематогенним і лімфогенним метастазуванням.

Раніше реєструвалося 1—2 випадки таких захворювань на 2 —3 роки. Зараз 4 —7 на рік. Причиною такого збільшення є і радіація, і звичка людей засмагати на морі. А це дуже небезпечна процедура.

— Як можна попередити всі ці випадки?

— По перше, проходити регулярні профогляди. Також оглядати себе самостійно. При перших змінах в організмі, звертатися за консультацією до сімейного лікаря. При якихось хронічних процесах регулярно обстежуватися. Рак ніколи не виникає на здоровому місці, йому передує якийсь хронічний процес, що змінює клітини та імунітет, стресові ситуації. Не варто чекати, що «воно саме мине», «розсмокчеться», як дехто часто вважає.

Сьогодні у нашій поліклініці можна здати аналізи на онкомаркери — за аналізом крові з вени визначають  рівні певних речовин у крові і тканинах, які можуть вказувати на онкологічні процеси в організмі. Чоловіки після 30—40 років можуть здати такий аналіз на ПСА (простатоспецифічний антиген). За допомогою дерматоскопів достовірно визначити природу шкірного утворення, встановити ступінь небезпеки будь-якого новоутворення на ранній стадії — практично відразу після появи.

—Часто для тих, кому ставлять діагноз «рак», він стає вироком…

— Рак треба сприймати як діагноз, а не як вирок. І пам’ятати, що це — захворювання, яке потребує лікування, як і решта хвороб, а хворий — підтримки і розуміння від рідних. І що оптимістичнішим буде і він, і його родина, що скорішим буде їхнє звернення по медичну допомогу, розпочате лікування, то позитивнішим стане результат одужання.

ЛАРИСА БАЧИНСЬКА