7 жовтня на 81-му році життя пішов у Вічність наш односельчанин, добропорядна, світла, чуйна, щира і добра людина, педагог від Бога та Вчитель з великої літери, дорогий чоловік, люблячий батько і турботливий дідусь — КОВАЛЕНКО Володимир Гервасійович.
Народився Володимир Гервасійович 5 березня 1936 року в селі Терешки Шполянського району в сім’ї педагогів. З дитинства пережив страшні та суворі роки війни, рано втратив батька, який пішов на фронт Великої Вітчизняної і не повернувся. Після закінчення війни навчався в Терешківській школі, де закінчив 7 класів. Середню освіту здобув у Шполянській школі № 4, яку закінчив із золотою медаллю. В 1954 році вступив до Черкаського педагогічного інституту ім. Б. Хмельницького на історичний факультет. У студентські роки з комсомольською бригадою брав участь в освоєнні цілини.
Свою трудову діяльність Володимир Гервасійович нрозпочав у 1959 році в селі Терешки на посаді директора школи. Потім працював директором Хлистунівської школи Городищенського району. Разом із дружиною Таїсією Павлівною виростили та виховали дітей — Вадима та Вікторію. Віддали їм всю свою любов та турботу, одружили, прищепили любов до людей та праці.
У 1978 році Володимир Гервасійович разом із сім’єю переїздить жити в село Ярославка, де працює на посаді директора школи, а згодом учителем історії та географії. День у день він навчав дітей, віддаючи їм свої знання, користувався їхньою повагою та авторитетом, а також повагою колег. Працюючи в школі, він не перестає навчатися сам. Заочно закінчує Московський інститут іноземних мов. У 1996 році вийшов на заслужений відпочинок, але не перестає працювати. Багато читає, вивчає та пише статті про філателію, багаторазово друкується в районних газетах «Шполянські вісті» та «Шполяночка+».
Куди б не кидала його доля, він був відданий своїй учительській справі — віддавав свої знання і душевне тепло дітям, творчо підходив до кожного свого уроку, вміло поєднував педагогічні та психологічні аспекти навчального процесу. Вчитель вмів захопити своїх вихованців історичними подіями та фактами. А ще Володимир Гервасійович вчив дітей любити свою батьківщину, рідний край, своє село, батька і матір, бути вірним другом, відданим товаришем, чесною і порядною людиною.
Усі ми знали Володимира Гервасійовича як порядну, чесну, скромну, добру людину та вчителя, цінували його за високий розум, професіоналізм, надійний характер, людяність, щедре серце, дбайливе ставлення до своїх обов’язків педагога. Він стійко долав усі життєві труднощі. Все його прожите життя — це безкорисливе служіння своїм учням та людям. Та непередбачена смерть забрала від нас гарну, добру і шановану людину: у дружини — доброго чоловіка, у дітей — чудового батька, у внуків та правнуків — люблячого дідуся. Неможливо знайти слів, якими можна вгамувати біль і горе рідних. Але світла пам’ять про Коваленка Володимира Гервасійовича, про його добрі справи, назавжди залишиться в наших серцях.
Висловлюємо щирі та сердечні співчуття рідним та близьким покійного. Нехай земля йому буде пухом і світле царство в небесах.
Виконком Ярославківської сільської ради,
колектив Ярославківського НВК,
колектив районного щотижневика «Шполяночка+».