21 січня 1978 року, у 60-ту річницю проголошення самостійності України Центральною Радою (22 січня 1918 року), український дисидент, політв'язень, Герой України (2007 рік) Олекса Гірник з м.Калуш Івано-Франківської області, вчинив самоспалення біля могили Шевченка на Чернечій горі на знак протесту проти русифікації України. Інформація про цей вчинок замовчувалася за роки радянської влади.
Тут же й залишив передсмертний заклик до незалежності України та проти русифікації і розкидав листівки. Вранці міліція почала збирати листівки, усього знайшли 970, декілька збереглося у місцевих жителів. В помешканні Гірників був проведений обшук. Дружині сказали, що чоловік загинув в автомобільній аварії. Спочатку родині не хотіли віддавати тіло Олекси, але пізніше дозволили поховати на батьківщині, заборонивши відкривати труну. Попри це, вночі близькі відкрили труну і була відслужена таємна панихида греко-католицьким священиком, братом дружини.
Попри заборони, щороку 21 січня хтось клав червону калину на місце смерті Олекси Гірника. Відомості про Гірника спочатку поширювалися хвилями радіо «Свобода». Тільки після здобуття незалежності Україною, правда про вчинок Гірника була вперше опублікована в газеті «Літературна Україна». У 1993 році в Калуші його іменем була названа вулиця і встановлена меморіальна дошка на його будинку.
У 1999 році створено Київський благодійний фонд імені Олекси Гірника «Українським дітям — українське слово», товариство «Просвіта» оголосило 2003 рік роком Олекси Гірника. На місці смерті Гірника посадили кущ калини, а пізніше було додана і меморіальна дошка. В музеї збереглася копія листівки.
З 2001 року, щорічно 21 січня кілька десятків представників партій та громадських організацій традиційно вшановують його пам'ять на місці, де сталася ця подія. В період з 2010 по 2013 на вшанування пам'яті в Каневі не прибув жоден державний представник. Так само не відзначали на державному рівні і 100-річчя з дня народження Олекси Гірника в 2012 році.