Кожен, хто хоч раз зазирнув у скляні очі солдата, що вмирає на полі бою, добре подумає, перш ніж почати війну
Отто фон Бісмарк
З грудня 2021 року зі шпальт світових видань не сходить Україна та ймовірність відкритого військового нападу Росії. Третій місяць бурлять соціальні мережі, різноманітні експерти та аналітики ламають списи у оптимістичних та не надто прогнозах, хвилями припливу находить паніка, яка густо замішана на гуморі та закликах цій самй паніці не піддаватись. Хтось скуповує крупи і мило, хтось вистоює черги за набоями у мисливських магазинах, хтось гарячково готує «тривожні» валізи, а хтось всерйоз задумався, куди буде ховатися від бомб. Ще ніколи, навіть у буремному 2014 році вся Україна так не переймалась можливістю війни з Росією, це при тому, що ця сама війна триває понад вісім років. Наскільки можлива повномасштабна війна та чому паніка – точно не вихід – у матеріалі «Шполяночки+».
Історія з ескалацією протистояння з Росією розпочалась ще у квітні 2021 року. Тоді розвідслужбами України та країн НАТО було зафіксовано накопичення військової техніки та особового складу ВС РФ вздовж кордону з Україною. Та поступово, менш ніж за місяць, напруга навколо цього питання спала, хоча загроза не зникла. Та неочікувано у листопаді-грудні в західних ЗМІ з'явились спочатку поодинокі, а вже потім – масово – матеріали щодо відкритого воєнного вторгнення Російської Федерації в Україну. Було навіть опубліковано схеми наступу: стрілки вказували з території Білорусі в напрямку Житомира та Києва, з боку Росії в напрямку Харкова та Полтави, та з боку ОРДЛО в напрямку Дніпра. Тоді вже називали ймовірні терміни: середина січня, початок лютого.
Поширенню цієї інформації інтенсивно сприяли оголошені масштабні навчання військ Західного військового округу РФ та підготовка до спільних російсько-білоруських масштабних навчань Союзна рішучість - 2022. Військові навчання Росії та Білорусі не рідкість, але цьогорічні - багато в чому особливі. Як правило, маневри проходять ранньою осінню, а про їх проведення оголошують більш ніж за півроку. Про нинішні стало відомо лише незадовго до початку. Правитель Білорусі Олександр Лукашенко наприкінці 2021 року анонсував їх проведення, але формально про них було оголошено лише у середині січня. Загальне переміщення військ, у тому числі ударної фронтової авіації та ракетних комплексів «Іскандер» територією Союзної держави Росії та Білорусі вважається одним із наймасштабніших після закінчення Холодної війни.
У той же час світова спільнота, у першу чергу США та Великобританія, розуміючи всі загорози, не залишились у боргу залякування опонентів і розпочали інтенсивне постачання в Україну сучасних зразків оборонного летального озброєння, що теж по суті є безпрецендентним на фоні ось уже восьми років виклянчування у Пентагона подібних зразків. Тільки за січень Україна отримала сотні тон вантажу: пресловуті протитанкові комплекси «Джавелін» та протибункерні гранатомети М-141 і боєприпаси до них від США, ПТРК NLAW від британців, ПЗРК «Перун» від поляків та «Стінгери» від прибалтів. Уже в лютому до них приєднались Канада, Данія, Чехія. Спектр їх допомоги досить широкий: від шоломів до польових госпіталів, від стрілецької зброї до артилерійських снарядів.
На додачу до всього США згадало практику Другої світової війни і у сенаті представлено до розгляду законопроєкт про ленд-ліз для захисту України, який має максимально спростити надання військової допомоги. А наприкінці січня НАТО ініціювало масштабні міжнародні морські навчання в Середземному морі «Нептун страйк-2022» в якому прийматиме участь ударна група флоту США на чолі з авіаносцем «Гаррі Трумен».
Все це брязкання зброєю та войовничі заклики і танці з бубнами супроводжуються гарячковою активністю керівників держав та дипломатів усіх рангів, які ледь не через день набігають в Україну і Росію, непокоячись, перевіряючи, перемовляючись, контролюючи та посилюючи.
Інтенсивні військові приготування викликали несподіванні дії дипломатичних представництв ряду країн, у т.ч. і союзників. Дипломатичні представництва США, Великобританії, низки інших західних країн скоротили власний персонал, відкликавши частину співробітників додому. Градусу напруги додали ше кілька десятків країн, які попередили власних громадян виїхати з України та утриматись від візитів до неї у зв'язку із загрозою вторгнення і відкритих військових дій.
Та чи дійсно такі масштабні рухи і лихоманкові приготування настільки серйозні, чи це лиш елемент великої геополітичної гри, де Україна, на превеликий жаль не є суб'єктом, а лише об'єктом? Почнемо з кількості військ, нібито приготовані росіянами для вторгнення. За інформацією з відкритих джерел, нині на кордоні з Україною перебувають близько 100 000 військовослужбовців РФ. За даними української розвідки, яку повідомляє CNN, їхнє точне число становить 106 000 сухопутних військ та 21 000 військовослужбовців ВМС і ВПС. Прем'єр Британії Борис Джонсон заявляв: «Розвідка дуже чітко повідомляє, що на кордонах України є 60 російських бойових груп». Окрім регулярних російських військ, у непідконтрольних Києву районах Луганської та Донецької області перебувають близько 15 000 проросійських сепаратистів. До цього додають угруповання у Криму та частини, які перебувають наразі у Білорусії.
Командування Збройних сил України постійно фіксує переміщення російських військ уздовж кордону, але підтверджень, що їхня кількість продовжує зростати, немає, заявив головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний 14 лютого в програмі «Свобода слова» на телеканалі ICTV.
Відповідаючи на запитання щодо чисельності російських військ на кордоні з Україною, головнокомандувач повідомив, що «їх трохи більш як 120 тисяч, які обʼєднані у 85–87 батальйонно-тактичних груп. Ще 20 БТГ спостерігаємо, які знаходяться постійно в русі».
У той же час, лише особовий склад ЗСУ, у т.ч. з досвідом ведення бойових дій станом на 2021 рік налічує 220 000 військовослужбовців. При цьому не рахуємо близько 300 тисяч демобілізованих ветеранів, які пройшли горнило найзапекліших боїв на Сході України в 2014-2017 роках.
За канонами воєнного мистецтва, той хто обороняється, повинен протиставити дещо більше третини від числа сил нападника. Навряд чи ворог про ці канони чув, а якщо й чув, то чи буде дотримуватися, але елементрано оцінити ситуацію може кожен, тож з огляду на кількісні показники вже зрозуміло, що повноцінний наступ малоймовірний.
Відомий воєнний стратег Карл фон Клаузевіц у своєму творі «Природа війни» писав: «Сили мають бути сконцентровані в переважну масу. Це фундаментальна думка». У той же час російські війська розпорошені батальонно-тактичними групами по усьому кордону України і намірів з їх боку концентрувати ударний кулак не зафіксовано.
Фахівці стверджують, при явних ознаках можливої агресії це скоріше елемент психологічного тиску, аби досягти певних стратегічних цілей. США, Великобританія та їхні союзники своїми заявами про неминучу війну змушують усі європейські країни НАТО визначитися зі своєю політичною позицією. США своїми діями радикалізують обстановку в Європі, щоб європейські країни створили єдиний фронт підтримки України, і таким чином розламали сепаратні домовленості з президентом Росії про невтручання. Вперше за вісім років нашої війни провідні країни НАТО зайняли активну наступальну позицію проти загроз Путіна, вперше нам широким потоком пішла військова і фінансова допомога.
Разом з тим, Росія своїми погрозами і шантажем має добитись неприйняття України в НАТО. Оскільки втрата України для Росії це смертельна небезпека, яка відіб'ється в геополітичному розкладі на сучасній карті світу.
Ще Збігнєв Бжезинський, відомий геостратег, у своїй книжці «Велика шахівниця» у 1997 році писав «Без України Росія перестає бути євразійською імперією. Без України Росія досі може боротися за імперський статус, але тоді вона стала б переважно азіатською імперською державою… Росія не може бути в Європі без України, яка також входить до складу Європи, тоді як Україна може бути в Європі без Росії, що входить до складу Європи… Україна є ключовою державою остільки, оскільки зачіпається власна майбутня еволюція Росії».
Тому усвідомлюючи це, політична і воєнна верхівка застосовує максимум зусиль, шантажуючи світову спільноту та власне Україну, бомбардує своїм культурними і пропагандистькими кліше, аби будь-яким чином не пустити українців від себе, залишити нашу державу як гарантію свого майбутнього панування на карті світу. Але при всіх розкладах відкрита війна занурить Росію у сутінки розпаду і чергової Смути, а глобальні санкції лише довершать її знищення та розчленування. Звісно, лишається фактор непередбачуваності власне самого Путіна, який може одноосібно прийняти рішення за принципом як у відомому вислові маркізи де Помпадур «після нас хоч потоп».
А тим часом протистояння продовжується, велика шахова партія триває. У вівторок, 15 лютого, Міноборони РФ заявило про відведення частини військ від кордонів України «Підрозділи південного та західного військових округів, які виконували завдання, вже почали завантаження на залізничний та автомобільний транспорт і сьогодні почнуть рух до своїх військових гарнізонів. Окремі підрозділи здійснять марші самостійно у складі військових колон», - заявив офіційний представник міноборони РФ Ігор Конашенков, проте офіційні кола Заходу та України не ймуть віри допоки ці слова не буде підкріплено діями. Разом з тим таблоїд «The Sun» написав, що Росія нападе на Україну о першій годині ночі 16 лютого.
У той же час Держдума РФ підтримала звернення про визнання "незалежними державами" самопроголошених нелегітимних формувань "ДНР" і "ЛНР". Не лишаються осторонь і іноземні партнери України. США і Євросоюз прийняли рішення щодо виділення 2 млрд доларів фінансової допомоги нашій державі, як елементу стримування. Розглядають питання щодо виділення ще близько 500 млн євро планують виділити Канада, Німеччина і Японія.
Тож як бачимо до фінального аккорду цієї в певній мірі набридлої геополітичної симфонії ще досить далеко, тому хочемо побажати нашим читачам не панікувати та дотримуватись інформаційної гігієни. Так, поясніть дітям, хто справжній ворог України. Поповніть домашню аптечку на всякий випадок. Це не буде зайвим ніколи, навіть без війни. Поцікавтеся, чим можете допомогти волонтерам, які вже організовуються, як під час початку пандемії коронавірусу. Зрештою, подивіться відео, де у спорядженні з атоматом танцює український боєць. Зберігайте спокій і вірте у Збройні Сили.
Сергій Зубатов