Краще з оптимістичним настроєм проаналізувати непросту ситуацію, яка склалася із місцевим бюджетоутворюючим підприємством, аніж вдаватися до паніки і опускати руки. Принаймі спробувати зробити все залежне від колишнього декількасотенного колективу — так вважають працівники заводу, котрі віднедавна стали безробітними і перебувають на обліку районного центру зайнятості. Початок минулого тижня був доволі неспокійним — у понеділок до воріт підприємства під’їхало декілька автомобілів — це були гості з сусіднього району.
Смілянська самооборона ветеранів Афганістану — так представився голова цієї організації Андрій Бондаренко під час спілкування з трудовим колективом, який на той час перебував на робочому місці (всього 48 осіб), та представниками керівництва — головним інженером Валерієм Вороною, спеціалістом з економічної безпеки Дмитром Долговим. «Ми приїхали, щоб поставити ультиматум власникам цього заводу, — категорично повідомив пан Андрій. — Даємо 10 днів для роздумів: за цей час вони мають прийняти однозначне рішення відновити виробництво і повернути на роботу всі 300 осіб, які працювали тут минулого року. Якщо потрібна буде допомога в отриманні замовлень на українському ринку, то ми її надамо, заведемо у всі потрібні владні кабінети. Виберіть з-поміж себе людину, яка представлятиме інтереси заводу і буде відповідально займатися цим. Ми не дозволимо власникам заводу працювати на Росію — країну-агресора, але допоможемо бути корисними Україні! Ми готові поділитися досвідом, як повернули робочі місця і знайшли замовлення в Україні на подібному підприємстві м.Сміли — Смілянському електромеханічному заводі». Пан Бондаренко був більш ніж різким у своїх висловлюваннях, що спричинило деяке непорозуміння і розмову на підвищених тонах. Гості переконували, що приїхали захищати інтереси саме робочих і не дозволити спритним підприємцям вирізати на металобрухт базу підприємства.
До обговорення проблеми також приєднався і голова Шполянської райдержадміністрації Володимир Потапенко, який у розмові зі смілянами зазначив: що питання збереження стратегічно важливого підприємства для наповнення бюджету району перебуває на контролі влади, яка не жалітиме зусиль для відродження виробництва .
Наступного дня ще більше працівників заводу запасних частин (з числа тих, хто став безробітним) зібралися на площі Героїв Майдану у Шполі.
— Хто є ініціатором зібрання? Чи можу я поспілкуватися з ним щодо ваших основних цілей? — запитую.
— Ні, нема ініціатора, ми самі вирішили прийти сюди, щоб розпочати відстоювати роботу заводу … — почула у відповідь.
До людей, що зібралися знову прибув смілянський афганець Андрій Бондаренко і пропонував розпочати дії за принципом профспілкової організації чи ради трудового колективу, визначити її лідера, який буде перейматися подальшою долею заводу, вести, зокрема, переговори із власниками, потенційними замовниками продукції на українському ринку тощо. За його словами, доведеться відстоювати права в судах, справа потребує неабиякої концентрації.
Для того, щоб у Міноборони та інших профільних міністерствах зацікавились шполянським заводом, потрібно його вміло презентувати, при цьому підготувати відповідний пакет документів на участь у державних тендерах, а це — сертифікація, яка недешево коштує. Без неї годі сподіватися на отримання будь-яких державних замовлень.
— Справа в тому, що замовником продукції у нас був лише Митищенський машинобудівний завод (Росія), — пояснює головний інженер Валерій Ворона. — Нам замовляли гальмівні системи, інші запчастини для рельсового транспорту, їх використовували всі метрополітени країн СНД.Виробництво повністю пристосоване під конкретні замовлення з Митищ. Зараз взагалі немає замовлень з Росії, лише дрібні — на метрополітен Харкова, що не рятує ситуацію. А виготовлення сертифікації під іншу продукцію, якої потребують в Україні, забере багато коштів і часу для здійснення комплексних заходів. Ми ж не проти працювати на свою країну і хочемо, щоб працівники заводу допомогли країні у складний для неї час…
Стихійний мітинг поступово переріс у обговорення планування подальших дій. Вирішили зібратися у залі райдержадміністрації, де обрали ініціативну групу з шести осіб: Ірини Боженко, В’ячеслава Педченка, Вадима Андрущенка, Ігоря Тулумана, В’ячеслава Купріянова та Василя Сівакова. Цього ж дня вони зустрілися з головою райдержадміністрації Володимиром Потапенком — спочатку в залі засідань, а потім ініціативна група продовжила розмову з очільником району за круглим столом у його робочому кабінеті. Цього дня колектив працівників заводу, яких налічувалося понад три десятки, зібрав підписи під зверненням до голови Черкаської облдержадміністрації Юрія Ткаченка та голови обласної ради Валентини Коваленко щодо сприяння у відновленні виробництва на підприємстві. Обговорили також питання його нинішнього статусу. Як відомо, у серпні минулого року прокуратурою Шполянського району в інтересах держави заявлено позов до суду про скасування рішення виконавчого комітету міської ради, яким незаконно оформлено право власності на майновий комплекс Шполянського заводу запасних частин за російським підприємством «Метровагонмаш». Цей позов на даний час знаходиться на розгляді. В разі його задоволення завод буде повернуто у власність держави Україна. Як пояснювали в прокуратурі району, позов ніяким чином не впливає на функціонування підприємства, арешт на майно не накладається, що дозволяє продовжувати здійснювати діяльність. Під час зборів багато хто висловлював думку про те, що Росія відібрала всі українські підприємства на території анексованого Криму, тож не буде злочином повернути шполянський завод до переліку майна державної власності.
Володимир Потапенко запевнив актив заводу у своїй повній підтримці всіх заходів із відновлення виробництва на підприємстві в рамках своїх повноважень, можна сказати, що ця справа є для нього справою честі. Дорогу долає лише той, хто йде, або — відкривають тим, хто стукає. Заручившись такими життєвими переконаннями керівника, хочеться вірити, що велике бажання повернути людей на роботу і відродити потужне підприємство, як одне з найбільших платників податків району, не буде змарноване.
Наталія СТОРЧАК, фото автора