Кажуть, що головною умовою для того, щоб українське село не зникло в нинішніх складних життєвих реаліях, повинна бути збережена тваринницька ферма. Поки люди мають змогу трудитися і отримувати за це достойну зарплату, село залишатиметься, радуючи своїм колоритом і неповторною красою, наділеною природою.
Якщо у більших селах нині функціонують школи, амбулаторії, будинки культури, ферми, то там надію, хоч невелику, але мають на якісь перспективи. Що ж може стати стимулом для розквіту найбільш віддаленого від районного центру південного села Веселий Кут? Сільська громада містить у своєму складі ще менші поселення — Козачани та Вітязеве. Славні козацькі назви свідчать про давню історію часів Козацької держави. Можливо, це нащадки самих козаків, які не лише вміли залізно протистояти зайдам, а й невтомно працювати на землі, плекаючи запашний хліб, — зуміли в сучасні дні довести свою спроможність підняти справу на такий рівень, що навіть у перспективних селах їм позаздрили.
Коли я розповідала знайомим про те, що молоко із веселокутської молочното-варної ферми приймає Звенигородський сироробний комбінат ґатунку «Екстра» за ціною 6,7 грн., то мені не дуже повірили. Невже?
Розроблений в 90-их роках рецепт сиру «Звенигородський» став візитною карткою Черкащини. Пікантний смак «Звенигородського» припав до смаку споживачам багатьох країн, сьогодні сир з подібною назвою намагаються копіювати з десяток виробників. А в 2002 році «Звенигородський сироробний комбінат» увійшов в сім’ю французької компанії Bongrain Group — одного з найбільших у світі виробників сирів. У Франції, в музеї «Академії Бонгрен», французькі та українські сировари вдосконалюють майстерність багатьох поколінь майстрів. Тож молоко абиякої якості звенигородці не візьмуть для виготовлення своєї іміджевої продукції. А от у Веселому Куті якість молока відповідає саме тим вимогам, які задовольняють цих сировиробників.
— Нещодавно я був запрошений головою наглядової ради ГК «ЛНЗ» Дмитром Кравченком на нараду на базі ПАТ «Лебединський насіннєвий завод», де були присутні представники агробізнесу і з інших районів нашої області, — розповідає завідуючий молочнотоварною фермою СТОВ «Агрофірма «Вись» у Веселому Куті Михайло Ільницький. — Йшлося про розвиток тваринницької галузі, шляхи підвищення показників виробництва тваринницької продукції. Коли з’ясувалося, що ми виробляємо молоко якості «Екстра», Дмитро Вікторович поцікавився, яким чином ми досягаємо такого результату, не маючи сучасної молокозбиральної установки, залишаючи позаду лозуватську, товмацьку ферми, шполянський племзавод. Тому ГК «ЛНЗ», до складу якої входить СТОВ «Агрофірма «Вись», має намір у цьому році реконструювати нашу ферму під отримання безконтактного молока, тобто, забезпечити всі умови для збільшення показників, дати ще більший поштовх нашій справі. У минулому році ми надоїли 127 тонн 260 кг молока (4106 л на корову) і в цьому році плануємо довести кількість корів до 120 голів. Також буде реконструйоване приміщення для окремого утримання нетелей.
— А в чому секрет досягнень якості молока? — запитую.
— Чітко дотримуємося правил доїння, дезінфекції, профілактики хвороб, вчасно досліджуємо їх на приховані мастити, щомісяця отримуємо довідки про благополуччя по епізоотичним захворюванням із ветеринарної лікарні. Кормами ферма забезпечена в повному обсязі, не відходимо від формул складання раціону. Тому маємо якісне молоко, вміст жирів, білків і соматичних клітин якого відповідає ГОСТу, і звенигородці та їх французькі партнери довіряють цій якості.
Тож у такий складний для країни час маємо приклад відродження тваринницької галузі навіть у маленькому селі, де створюється сировина для майбутнього продукту, яким смакують не лише в Україні, а й в країні Євросоюзу. І в цьому завдячуємо родині Ільницьких — справжніх знавців ведення господарства.
Наталія СТОРЧАК (фото автора).