Число вулиць у Шполі, котрі підпадають під зміну назв, так і залишається — 50. Після того, як на засіданні топонімічної комісії були розглянуті звернення, які надійшли протягом останнього місяця до міської ради, було внесено лише невеликі корективи до підготовлених пропозицій. Виключено, зокрема, з переліку вулицю Фоміна. Щодо цієї вулиці, то її назва не пов’язана з комуністичним режимом — це російський науковець-ботанік. Але члени комісії внесли пропозицію жителям цієї вулиці розглянути можливість назвати цю вулицю іменем героя АТО Олександра Кондратюка, дім якого знаходиться тут і де проживає його мати. Але міська рада отримала у відповідь відмову. Очевидно, подвиг Олександра нічого не означає для його сусідів, за яких він віддав своє життя…
Погодидася комісія з пропозицією жителів вулиці Володарського: назвати її на честь Бориса Шемета, а також вулицю Кошового перейменувати на Проозору. Натомість внесено до переліку вулиць, що підлягають перейменуванню, вулицю Колгоспну, керуючись рекомендаціями, що надійшли до міської ради від Інституту національної пам’яті.
Слово українських експертів
Перейменування назви вулиць не означає необхідність зміни документів на право власності чи реєстрації місця проживання. Про це сказав адвокат, радник з правових питань Центру досліджень визвольного руху Сергій РЯБЕНКО на прес-конференції. «Норми, які регламентують порядок реєстрації місця проживання особи, не вимагають обов'язкової зміни штампу у паспорті, так само всі правовстановлюючі документи залишаються чинними... Фактично громадяни не несуть жодних витрат»,— сказав Рябенко. За його словами, прямі витрати, пов'язані з перейменуваннями назв, несе місцевий бюджет, вони зводяться лише до виготовлення нових табличок та дорожніх знаків. Юрист наголосив, що громадянам у випадку перейменування не треба змінювати свої документи. Для юридичної особи виникає необхідність зміни юридичної адреси, зазначив він далі, але закон не встановлює конкретні терміни таких дій. Міф про складність і дорожнечу перейменування породжується чиновниками, які нічого не хочуть змінювати навколо, наголосив Рябенко.
Експерт доводить, що перейменування вулиць — це просто і недорого
Перейменувати вулицю — це просто і недорого, але необхідно позбавлятися символів тоталітарного минулого. На цьому наголосив голова Українського інституту національної пам'яті Володимир В'ЯТРОВИЧ на прес-конференції, повідомляє кореспондент Укрінформу.
«Головні аргументи, якими послуговуються ті, хто не хоче позбуватися символів тоталітарного минулого у топоніміці, — це складно і дорого, але насправді це не так», — сказав В'ятрович. Він повідомив, що Інститут підготував спеціальний методичний збірник «Як перейменувати вулицю», в якому деталізуються правові засади та наводяться практичні рекомендації таких дій. З цим збірником можна ознайомитися на сайті Українського інституту національної пам'яті. В'ятрович наголосив на суспільному значенні ліквідації символів тоталітаризму, за його словами, топоніміка сьогодні перестала бути питанням лише гуманітарної політики, вона стала одним із інструментів національної безпеки. На його думку, збереження таких назв деформує свідомість, передовсім підростаючого покоління.
Голова Українського інституту національної пам'яті вважає, що новий склад українського парламенту має пришвидшити процес ліквідації символів тоталітаризму. «Новий парламент повинен прийняти закон, яким визнати комуністичний режим в Україні злочин-ним, відповідно має бути прописана неможливість використання назв, пов'язаних з цим режимом, у топоніміці», — сказав він.
А тим часом…
ДЕСЯТКИ ВУЛИЦЬ ЧЕРКАС ОТРИМАЮТЬ НОВЕ ІМ’Я
Як пише у своїй авторській статті журналіст «Нової доби» Ірина КОВАЛЬ, жителі Черкас нещодавно збирались на громадські слухання щодо перейменування вулиць. «Думки традиційно розділилися, а згодом половина із трьохсот присутніх покинула зал, тож для прийняття певної резолюції забракло людей для кворуму, — пише пані Ірина. — Проте, небайдужим містянам усе таки вдалось «перейменувати» 20 вулиць, а також «поламати списи» у словесній перепалці… То чи варто все-таки перейменовувати вулиці? Чи варто повертати їм історичні назви, чи, дивлячись у майбутнє, варто назвати їх іменами героїв Небесної сотні та АТО? Що зробили нам російські письменники і космонавти та до чого тут «русский мир»?» Ось думки черкащан, які записала Ірина КОВАЛЬ:
Михайло СИВОЛАП: «Не робіть місто безликим»
Черкаський історик, археолог і крає-знавець Михайло Сиволап закликає повернути вулицям Черкас історичні назви, які б відображали життя і побут наших предків. Історик наголошує на тому, що таких назв усього-навського 10 і якщо ми не зробимо цього зараз, то історичні назви зникнуть назавжди….
— Я прошу вас не робити місто безликим, не давати йому таких назв, які є всюди. Бо так проводилась радянізація: однаковими назвами (Леніна, Сталіна, Колгоспна, Піонерська, Комунарська) називали вулиці від Владивостока до Києва. А зараз намагаються однаково назвати усі вулиці від Луганська до Чопа. Давайте збережемо наші «черкасизми»: вулиці Сінна і Солом’яна, Новопречистинська, Гостромогильна, Заячий узвіз. Адже якщо не лишиться цих назв, то й історія цих місць зникне назавжди.
Володимир ПОЛІЩУК: «Спочатку йде російська культура, тоді мова, а потім — танки»
Колишній ректор ЧНУ, доктор філологічний наук, професор Володимир Поліщук переконує, що питання перейменування вулиць нині якраз на часі, незважаючи на війну. Бо цей процес не є дуже затратним, проте є надзвичайно важливим в ідеологічному плані.
— От, багато хто говорить: що вам зробив Толстой чи Грибоєдов? Це ж письменники, яких знає і поважає весь світ. Чи, наприклад, чим завинили космонавти Добровольський, Волков і Пацаєв? Так, такі письменники і космонавти дійсно були і дійсно нічим не завинили черкащанам. Але треба розуміти, з якою метою їхніми іменами називали вулиці. Ці люди ніколи не бували в Черкасах і не мають жодного стосунку до міста. А «повально» їхніми іменами називали вулиці через те, що це була спланована акція радянізації. Це той самий «русский мир»: спочатку йде російська культура, потім — мова (русифікація), а згодом — танки. Звісно, громадські слухання — це не ідеальний інструмент для вирішення таких питань, адже більшості людей — просто байдуже, як буде називатися їхня вулиця. На деяких впливає сила звички «Ця вулиця завжди так називалася, то хай би називалася так і далі». Існують ще маніпуляції стосовно того, що таке перейменування коштуватиме людям дуже дорого. Але насправді, це цілком ідеологічна штука, адже, як ми бачимо, спочатку перемагають в інформаційній війні (а культуральна війна — одна із її складових), а потім уже — класичними методами.
Проте над цими питаннями варто ще ретельно працювати, а топонімічна комісія повинна мати ширше представництво серед людей науки, культури і мистецтва, щоб більш повно відображати думки жителів міста.
Юрій БОТНАР: «Варто перейменувати Ільїна, бо це — тогочасний «Моторола»
На думку керівника Управління молодіжної політики ВО «Свобода» Юрія Ботнара, назви вулиць, які пов’язані із комуністичним минулим, слід перейменовувати обов’язково, адже вони «прославляють» людей, які по-суті, були убивцями і терористами.
— Взяти хоча б вулицю Ільїна — це тогочасний моторола, який грабував, ґвалтував та убивав. А його ім’ям і досі названа вулиця. І таких вулиць — 160!.. Звісно, долю вулиць вирішать депутати, яких ви обрали, слухання потрібні для того, щоб знати громадську думку. Але не завжди цей інструмент ми можемо коректно використати. Із залу були пропозиції стосовно проведення опитувань та створення фокус-груп серед жителів конкретних вулиць. Мешканці багатоповерхівок по Волкова самоорганізувались і зібрали підписи щодо того, яку конкретно назву вони хочуть для власної вулиці, але таких ініціативних, на жаль, небагато.
Анатолій ПАНЧЕНКО: «Вулиці слід називати іменами патріотів, які загинули в АТО»
Черкащанин Анатолій Панченко, син якого Олексій загинув в зоні проведення антитерористичної операції, закликає черкащан увічнити подвиг АТОвців шляхом надання вулицям їхніх імен. Наголошує на тому, що просить не для себе, а для історичної справедливості
Підготувала Наталія СТОРЧАК. Фото Ірини КОВАЛЬ.