Як у селах району проходили громадські слухання щодо утворення об’єднаної територіальної громади
Минулий тиждень на Шполянщині ознаменувався проведенням громадських слухань у селах, яким Шполянська міська рада надіслала офіційну пропозицію приєднатися до Шполянської територіальної громади і створити Шполянську об’єднану територіальну громаду.
Як відомо, українське законодавство впродовж 2015—2016 років майже повністю вже адаптоване під реалізацію адміністративно-територіальної реформи та децентралізації в державі: прийнято закон про добровільне об’єднання територіальних громад, внесені відповідні зміни до бюджетного, податкового кодексів, затверджені інші нормативні документи, прийнята стратегія розвитку тощо. У 2015 році в Україні створено 159 об’єднаних територіальних громад, у 2016-му — ще 184. У 2017-му процес продовжується.
На Черкащині першопрохідцями у створенні ОТГ стали Білозір’я, Єрки та Мокра Калигірка, а в грудні 2016 року відбулися вибори голів новостворених Тальнівської, Стеблівської та Набутівської об’єднаних територіальних громад.
На Шполянщині впродовж 2015—2017 років досі жоден перспективний план не був затверджений і проектне формування майбутніх спроможних громад продовжується. Близькою до мети вже є Шполянська міська рада, яка згідно з законодавством нині проводить процедуру створення Шполянської ОТГ із адміністративним центром у Шполі. Згоду на об’єднання надали жителі міста та села Кримки. Загалом підтримати ініціативу міської ради запропонували п’ятьом сільським радам: окрім Кримківської, — Лебединській, Журавській, Терешківській та Сердегівській. Тож у цих селах у рамках процедури, регламентованої законом, проводилися громадські слухання, в результаті яких приймалися рішення.
Слід зазначити, що питання значно зацікавило селян з огляду на кількість присутніх на зборах, де вони не лише висловлювали своє бачення, а й отримували більше інформації про мету впроваджуваних змін. У громадських слуханнях брали участь міський голова Шполи Сергій Кравченко і його заступник Марина Кулішова — як ініціатори об’єднання, голова районної ради Олександр Кузуб, який доносив інформацію про реформу і її суть. А в Журавку завітала також і гостя із вже об’єднаної громади — заступниця голови Білозірської ОТГ Ірина Грищенко. Вона поділилася із набутим півторарічним досвідом життєдіяльності реформованої адміністративної одиниці, до складу якої увійшло три села. Зокрема, наголосила, що на етапі утворення ОТГ вони пройшли точнісінько такі ж події і чули ті ж самі репліки, зневіру і застереження від селян. Однак авторитетному голові вдалося переконати своїх виборців і довести на реальних справах, що в разі великого бажання і громадської активності можна уникнути всіх ризиків і повністю перезавантажити формат життя в громаді. Та й, зрештою, вовка боятися — в ліс не ходити.
— Раніше наша сільська рада віддавала велику частку сільського бюджету районному, щоб компенсувати брак коштів на охорону здоров’я, освіту, навіть прокуратурі допомагали, — зазначає пані Ірина. — На свою ж школу могли спрямувати лише до 200 тис. А тепер ми освоїли понад 2 млн. грн. на освітянські потреби — ремонти, харчування, утеплення, придбання сучасних методичних засобів тощо. Ми стали самостійною адміністративно-територіальною одиницею, де люди здійснюють самоуправління, самі вирішують, що потрібно робити і на що витрачати кошти.
За словами Ірини Грищенко, звичайно, що не обійшлося без складнощів, адже мусили оптимізуватися, понижувати ступінь акредитації в одній із шкіл, та врешті зробили все правильно і логічно.
Але у Черкаському районі більше жодне село не виявило бажання створювати ОТГ, і головною причиною, яку назвала пані Грищенко, є небажання сільських голів втрачати «булаву».
— Але поки ви думаєте,
ми заводимо великі кошти
на свою територію, —
зазначила гостя
Заступник Білозірської ОТГ Ірина ГРИЩЕНКО
на громадських слуханнях у Журавці.
Звідки ж білозірці змогли взяти такий небачений ресурс? Це питання ставили і в селах нашого району. По-перше, закон передбачає для ОТГ великий ряд преференцій: отримання освітньої, медичної та інфраструктурної субвенцій напряму із Державного бюджету України, бюджет громади має своє власне казначейство. Розмір субвенцій роз-раховується згідно з формулою: на одного учня, на одного жителя. Змінюється і податкова база — бюджет ОТГ отримує 100% податку на майно, 100% єдиного податку, 100% податку на прибуток приватних підприємств та комунальних установ, 80% екологічного податку, 60% ПДФО, 5% збору з роздрібного продажу підакцизних товарів, плата за надання адмінпослуг, державне мито.
По-друге, для підтримки розвитку інфраструктури ОТГ уряд дає можливість залучати кошти Державного фонду регіонального розвитку, в якому в 2017 році передбачено 8 млрд. грн. Для того, щоб їх залучити в громаду, необхідно готувати проекти, які повністю мають відповідати вимогам нового законодавства і стратегії розвитку. Тут уже багато залежить від успішного формування кадрів і їх ефективної роботи.
Так, у Білозір’ї власні надходження за 2016 рік зросли втричі — з 3-х до 10 млн., ще отримали держсубвенції на суму понад 7 млн. Так можна і на щось розраховувати.
Однак сільські громади Терешок та Сердегівки відмовилися від таких перспектив. І причин тому є цілий ряд. Насамперед — великі сумніви, що таке насправді може бути. Ну не вірить пересічний селянин у те, що це правда! Сумнозвісне реформування АПК 90-их вже призвело до пограбування багатих колись колгоспів і селян, які забути цього не можуть і переконані, що слово «реформа» означає лише руйнацію.
Що ж, і нинішньою адмінреформою можна скористатися в корисних цілях за пасивності і низької активності населення, що й відіграло основну роль у тому, що сталося в 90-их.
Судячи із озвучених запитань і виступів, розуміння реформи у кожному селі різне, до того ж, значну роль відіграють якісь особистісні чи бізнесові інтереси, боязнь отримати гірший стан, аніж є нині, вкотре залишитись обдуреними тощо.
Терешківці, до прикладу, передбачають для себе й інші згубні наслідки. Власники земельних ділянок (одноосібники) і фермери, які водночас є і депутатами сільської ради, очевидно, остерігаються прийняття для себе високих розмірів податків новою радою. Тож краще залишати все, як є, аніж втрачати свій вплив. Здивувало також, що деякі депутати сільської ради зовсім не орієнтуються, який сільрада має ресурс, скільки коштів надходить до бюджету, який вони ж і приймають.
Спільним для людей різних сіл є недостатнє уявлення майбутнього формату, звідки братимуться гроші — визначальний фактор, чи не керуватимуть нами «чужі», чи не закриють школу, ФАП і будинок культури, й за довідкою треба буде їхати до міста — від цієї всієї міфології важко відректися. Переважна більшість у такому сценарії не сумнівається, хоча і неодноразово звучали висловлювання, що реформа потрібна, і нам не вдасться її уникнути.
Зворотна сторона медалі
Додають вагань і вітчизняні ЗМІ, які, досліджуючи цей процес, повідомляють час від часу про найре-зонансніші ситуації, котрі беззаперечно впливають на формування думки на місцях. Так, нещодавно у матеріалі програми новин ТСН на телеканалі «1+1» вийшов репортаж про події на Одещині. У ньому йдеться про тих, хто ні владу, ні гроші втрачати не хоче, та як під гаслом децентралізації село чи містечко можуть банально «приватизувати». За невеличке село Сичавку борються два більші населені пункти, на територіях яких функціонують великі бюджетоутворюючі підприємства, керівники яких переслідують власні бізнесові інтереси, використовуючи впливи на людей. Тобто, реформа, яка повинна об’єднати, навпаки, розділила людей навпіл і створила умови для перетворення громад на платформу вирішення бізнес-інтересів місцевих князьків. Люди діляться на ворожі табори і вбачають зловісний мотив у створенні ОТГ.
На Шполянщині ж до такої війни, на щастя, ще не дійшло. Але погляди між різними представниками громадсько-політичного активу і органів влади розходяться. Так, керівництво райдержадміністрації у жодному із громадських слухань участі не брало взагалі, хоча, як представники Президента України і уряду, мають найбільше бути зацікавленими в успішному втіленні в життя змін, яких, до речі, вимагали і активісти Євромайдану. Замість того в Терешках і Сердегівці побували голова Громадської ради при Шполянській райдержадміністрації Ігор Зачепа з двома членами цього консультативно-дорадчого органу, щоб закликати селян не вірити нічому і не приєднуватися до Шполи. Здавалося, що ситуація була використана і для особистого піар-плану, оскільки заклики не лише нічим не обґрунтовувалися, а й містили антиагітацію проти самого міського голови Сергія Кравченка, забуваючи, що це не виборча кампанія. Оперуючи констатацією всіх відомих фактів й риторикою про руйнації сільських територій за останні 25 років, активісти ГР прагнули сподобатися людям, які чули те, що хотіли чути, і завадити міському голові у створенні Шполянської ОТГ. То чи не означає це, що дорадчий орган райдержадміністрації допомагає їй гальмувати урядові реформи?
Сватання по-шполянськи: кому — гарбуз, а кому — згода
Отже, обережні Терешки та Сердегівка, які вважають себе самодостатніми і воліють тримати синицю в руках замість журавля в небі, поки що житимуть, як і жили. Бюджети цих рад дозволяють утримувати наявні соцзаклади, а на розвиток інфраструктури, напевно, сподіваються отримувати допомогу від соціальних партнерів.
Цікава ситуація склалася в Журавці — її «сватали» відразу дві тергромади — Шполянська і Лебединська. Однак голосуванням на громадських слуханнях прийнято рішення надати згоду Шполі.
Мотивом цього є наявність всієї необхідної інфраструктури в місті та давня неприязнь між журавчанами та лебедицями. Така ж ситуація побутує і між сигнаївчанами та матусянами, що теж завадило їм об’єднатися в одну громаду. Нині ж Матусів ініціює утворення ОТГ разом із Станіславчиком.
Однак реалізація бажання журавців поки що є примарною, бо Лебедин не відмовляється від ідеї створити свою ОТГ. Та якщо ані Журавка, ані Кримки чи Матусів не збираються «заміж» за Лебедин, то й у нього не залишається перспектив. І щоб не втрачати часу, потрібно дуже швидко визначатися, чи об’єднатися зі Шполою, чи залишатися у старому форматі. А тенденції диктують, що вже у 2018 році слово «добровільне» зникне із норм закону і тоді без згоди людей їх долю визначать зверху подібно до проведення декомунізації.
Сергій Кравченко подякував за організацію громадських слухань жителів усіх сіл і сказав, що будь-яке рішення людей поважає і не припускає застосовування тиску на громадську думку.
А до «весілля» наших «наречених» залишається все менше часу — після завершення необхідних кроків на місці долю Шполянської ОТГ вирішуватимуть на засіданні Черкаської обласної ради, а потім у Кабміні, де й закріпиться печаткою «шлюб». А щоб молоді жили довго і щасливо, треба щиро побажати їм цього, бо йдеться про наше майбутнє.
Наталія СТОРЧАК
«Шполяночка+»