У 2014 році введений в обіг поштовий блок №129 «Рід Терещенків» тиражем 38 тисяч примірників.
Терещенки — видатний рід із Глухівщини. Саме коштом Терещенків будувалися та діяли лікарні, притулки, гімназії, училища. Вони були знавцями, збирачами мистецтва та меценатами саме завдяки Миколі та Федору Артемовичам, а ще їхнім дітям — Івану, Олександру, Варварі та Ользі — Київ має тепер зібрання державних музеїв Т.Г.Шевченка, українського образотворчого мистецтва, західного та східного мистецтв.
Вагомою була благодійна діяльність представників родини у роки Першої Світової війни. Вже у 1914 році Михайло Терещенко відкриває на свої кошти й утримує лазарет на 300 ліжок. Незабаром інші члени родини відкривають ще кілька лазаретів і засновують притулок і взуттєву майстерню для покалічених нижчих чинів. Микола Терещенко фінансово підтримував Перше комерційне училище, Політехнічний інститут, Києво-Подільську жіночу гімназію, міський музей старожитностей, Пирогов-лікарню. Саме завдяки меценату Терещенку в Києві з’явився «ОХМАТДИТ».
Промислово-фінансову «державу» Терещенків започаткував Артемій Якович — нащадок козацького роду з Глухівщини. У 20-х роках позаминулого століття він знайшов себе в комерції і разом з дружиною Єфросинією Григорівною починав із торгівлі з візка, потім на Глухівському базарі придбав невелику крамницю.
Накопичивши чималий капітал, він переходить на оптову торгівлю хлібом та лісом. Уже в 40-і роки ХІХ століття Артемій Якович став відомим купцем свого краю, який міг змагатися з найбагатшими купцями Чернігівщини.
А на початку ХХ століття родина Терещенків мала у своєму роз-порядженні 11 цукрозаводів, 10 гуралень з виробництва спирту, володіли паровими і водяними млинами, лісопильнями, цегельним заводом, суконною фабрикою та соляним родовищем. Землеволодіння Терещенків складали понад 200 тисяч десятин, які були найбільш розвинутими центрами з вирощування сільськогосподарської продукції...
Поряд з Артемієм Яковичем осягали науку комерції і його три сини — Микола (Нікола), Федір та Семен. Видатною історичною постаттю був Микола, якому судилося перевершити свого батька в усіх його справах, стати згодом найбагатшим і найвідомішим представником роду Терещенків, засновником тих традицій, якими керувалися наступні покоління великої родини.
Микола Артемійович та його дружина Пелагея Георгіївна виховали двох синів і чотирьох доньок: Івана, Олександра, Варвару, Марію, Ольгу та Єфросинію. Усі вони успадкували від батьків не лише маєтності, заводи й інший капітал, а й високі громадянські чесноти, благодійність, любов до мистецтва, залишивши після себе помітний слід в історії України, насамперед — Києва.
Старший син Іван присвятив себе також громадській діяльності, збиранню творів мистецтва, широкому благодійництву й меценатству. Одружений був із Єлизаветою Михайлівною. Серед чотирьох дітей цього подружжя найбільш яскравою й непересічною постаттю став найстарший син Михайло. Йому судилося увійти в історію насамперед як політичному діячеві — міністру фінансів, а згодом — іноземних справ Тимчасового уряду Росії в 1917 році.
Ще один син Миколи Артемійовича Терещенка — Олександр, поряд з власними справами, пов’язаними з управлінням заводами і маєтками, приділяв значну увагу й справам громадським.
У другого сина Артемія Яковича — Федора та його дружини Надії Володимирівни, народилося троє дітей: Надія, Федір і Наталія.
Федір Федорович був не лише підприємцем, а й авіаконструктором. Йому вдалося зробити декілька світового значення відкриттів і вдосконалень в галузі літакобудування. Починаючи з 1913 року, Федір Федорович будував літаки на замовлення військового міністерства.
...Династія талановитих підприємців і організаторів цукрового виробництва Терещенків — непересічні особистості, які вдало поєднали в собі різні галузі людської діяльності, залишивши помітний слід в історії України.
Володимир КОВАЛЕНКО.
с. Ярославка.
НА ЗНІМКУ: марка «Рід Терещенків», видана у 2014 році.