Розмовляти українською, поважати традиції, шанувати людей, які оберігають нашу державу: що думають діти про Незалежність України

«Діти повинні жити у світі краси, гри, казки, музики, малюнка, фантазії, творчості», – писав Василь Сухомлинський. Довга історія України показує, що досягти такого світу для дітей можна тільки у незалежній і самостійній державі. За 30 років незалежності України народилося не одне покоління дітей, для яких вільна держава – це реальність, бо іншого вони, на щастя, не знають. 

Ми поговорили із сучасними дітьми й підлітками про те, що для них означає незалежна Україна. Сестри Анастасія і Вікторія Дегтяр розказали про мир і свободу, брати Захар й Ілля Савчуки поділилися думками про їхнього тата, що захищав Україну на Сході, Женя Кулик розповіла, як їй цікаво у Новій українській школі, Марія Сотник згадала про новий артоб’єкт у Географічному центрі України, а Михайло Камеш розказав про свободу бути собою.

Анастасія Дегтяр, 10 років: «Це мирне небо, це люди – воїни, які бережуть мир на нашій Україні».

Вікторія Дегтяр, 14 років: «Незалежність України для мене – це  коли є своя позиція, думка, почуття. Що ж до незалежності державної, то це наше право бути українцями, самостійним народом. У кожній людині живе незалежність. Якщо ми незалежні – значить ми вільні. Тобто живемо, а не просто існуємо». 

Захар Савчук, 10 років: «Перш за все, це наша державна мова, яка є українською. Це можливість вільно висловлювати свої думки та погляди. Це наші родючі землі, це наш незламний та непереможний народ! Я хоч ще маленький громадянин своєї держави, але радію, що саме в Україні народився, зростаю, мрію про її розбудову та процвітання! Я пишаюся тим, що зростаю в сім’ї, де теж не байдужа доля нашої незалежної України, адже мій татко в перших рядах пішов захищати кордони та цілісність нашої держави! Ми повинні бути сильними, мужніми, витривалими для того, щоб і надалі наша незалежність відбувалася, щоб ніякі інші держави не змогли втрутитися і відібрати у нас цю незалежність! У такий чудовий ювілей нашої держави я бажаю, щоб вона лише ставала міцнішою, процвітаючою та непереможною! Слава Україні! Героям Слава!»

Ілля Савчук, 16 років: «Цього року наша незалежна Україна відзначає своє 30-річчя. А що ж для мене означає слово «незалежність»? Незалежність країни – це коли ми є господарями у власній хаті. І зараз, коли на сході України триває війна, найперше завдання нашого народу – зберегти незалежність. Аби наші батьки, ми, молодь, та всі наступні покоління українців могли жити і розбудовувати державу, орієнтуючись на національні традиції та європейські цінності. Я безмежно гордий, що живу в демократичній країні, де кожен може говорити і бути почутим. Ми маємо можливість будувати, творити державу з чіткими правами та законами, правилами, системами, які діють і яких дотримуються. Зі святом, моя рідна незалежна Україна!»

Женя Кулик, 9 років: «Незалежність України треба бачити в історії. Однак я ще маленька, і можу лише проаналізувати розповіді старших членів своєї сім’ї та порівняти їх із власними думками. Я дуже люблю ходити до школи та спілкуватися з друзями. Мама та бабуся розповідали мені про своє навчання у школі. Це був веселий відрізок їхнього життя, проте у порівнянні з сучасним навчанням їм було дуже складно: їхні уроки проводились лише із застосуванням підручників, зошитів, ручок та карт чи таблиць; їхні контрольні роботи були лише одного формату; вони не мали стільки свободи та прав, скільки дає нам сучасна незалежна Україна. На щастя, я живу у час, коли все розвивається та змінюється. Дякуючи НУШ я можу навчатися граючись і гратися навчаючись. Я маю доступ до комп’ютерних технологій та маю змогу навчитися ними користуватися. Сучасні уроки, на яких використовують телевізори, комп’ютери та навіть іграшки – це взагалі щось неймовірно цікаве. А контрольні роботи тепер не викликають занепокоєння та паніки, а лише цікавість: яка ж яскрава картка із завданнями випаде мені цього разу! Вірю, що незалежність змінює Україну тільки на краще!»

Марія Сотник, 13 років: «Для мене День незалежності України - це насамперед, свято. Свято створення нашої держави, її суверенітету. Свято шани і вдячності тим, хто боровся за волю і єдність.  Свято любові до рідного краю, нашої землі. Я чекаю на це свято, чекаю відкриття нового комплексу на місці географічного центру України. Дуже хочу побачити «серце України», відчути у своїй душі його биття, разом з усіма заспівати Гімн нашої Батьківщини, щоб споруджені крила відчули спорідненість, духовну єдність всіх областей та гордість за нашу країну».

Михайло Камеш, 12 років: «На уроках історії ми вивчали про важкий шлях українського народу, української державності  до Незалежності.  І треба пишатись тим, що наша Україна ніколи не захоплювала інші землі, навпаки – завжди мужньо захищала свої. Дуже добре, що державною мовою є українська, що можна дивитись мультики, кінофільми рідною мовою, а не перекладати невідомі слова через гугл. І ще круто, що ми, діти, можемо одягатись, робити зачіски, які нам до вподоби, бо дивлячись фільми, читаючи книги, розумію, що ще 30 років тому школярі - хлопчики мали дуже коротке волосся, а дівчатка – обов’язково заплітали косички чи зав’язували хвостики. Тому жити у такій країні просто супер!  Нам теж необхідно розмовляти українською мовою, поважати звичаї та традиції, шанувати людей, які оберігають кордони нашої держави. І своїми вчинками, ідеями, знаннями прославляти свою рідну Україну».

Спілкувалася Олександра Лісогор