Літній порі радіють у Ярославці як дорослі, так і діти. Навіть затяжна дощова хвиля не применшила їх ентузіазму і бажання отримувати радість від життя тут і сьогодні. Хоча такої зливи, яка наробила шкоди на дорогах, давно й старожили не пам’ятають.
Пришкільний табір навіть у похмурні дні злив і прохолоди повнив село дитячим веселим дзвінкоголоссям. Думали, що полінуються негодою йти до школи — та де там! Вихователям нема спочинку, бо найменші жителі села попри непогоду до єдиного зібралися вранці і вимагають не лише розваг, а й якоїсь роботи. А коли вигулькнуло сонце, то ще більше ожив мальовничий садок біля приміщення дошкільного закладу. Саме в ньому дислокувався пришкільний дитячий табір «Берізка», де дітям було чим зайнятися. Ось малий хлопчина керує цілим спортивним загоном — під його жваве командування навіть на голову вищі від нього дітлахи активно виконують фізкультурні вправи. А всередині вже залунала ритмічна музика — тут старшокласниці Дарія Сердюк та Наталія Заярна вчать малих сучасному колективному танцю і в них виходить доволі непогано.
Досвідом поділилися
з колегами всього району
Ближче до полудня у сільському будинку культури теж людно. Тут не лише лунає музика, а й на вогнищі готується польовий обід. Гостинна Ярославка приймає з хлібом-сіллю делегацію гостей — працівників закладів культури Шполянщини на чолі із начальником відділу культури і туризму Шполянської райдержадміністрації Анатолієм Лозовим, методистами районного будинку культури Оленою Міцкевич та Анатолієм Міцкевичем, які організували у Ярославці виїзний семінар для працівників культури. Його робота розпочалася із пізна- вального — бібліотекар Олена Задніпряна запросила до пам’ятного знака видатному земляку, уродженцю Ярославки — Сергію Подолинському і коротко розповіла про українського науковця, лікаря, соціолога, економіста, фізика, громадського і політичного діяча, публіциста. Михайло Грушевський писав про нього: «Він заслужив собі одно з найбільш почесних місць в історії нашого духовного життя». Французький учений Дебірре називав Сергія Подолинського автором однієї з «найновіших теорій термодинаміки».
Директор Ярославківського будинку культури Світлана Задворня, запросивши колег до концертної зали, розповіла про діяльність місцевих майстрів декоративного мистецтва, про організацію різноманітних заходів, які проводяться тут впродовж року за участю і уч- нівської молоді, і колективу художньої самодіяльності, до якого входять вчителі Ярославківського НВК.
Машиніст насосної станції,
яка дивує своєю творчістю
Віра Кобраніцька вже дев’ять років працює на незвичній як для жінки роботі — машиністом насосної станції Шполянської зрошувальної системи Червоно-Слобідської експлуатаційної дільниці, яка належить Черкаському правобережному міжрайонному управлінню водного господарства. Ця структура діє ще з 1986 року, і в Ярославці досі працює зрошувальна система, яка частково модернізується в рамках партнерської співпраці СТОВ «Лан» і ГК «ЛНЗ». Свої обов’язки пані Віра виконує сумлінно і відповідально, а вдома, виконавши роботи по господарству, її переповнює незвичайне натхнення створювати красу навколо. Двір немов співає, радіючи літу, переливаючись у строкатих квіткових кольорах і ландшафтних експозиціях ручного виконання. А в хаті ще більше дух захоплюють численні вишивки — картини, подушки, рушники. У цьому захопленні Віра Кобраніцька знаходить віддушину, справжнє задоволення від життя, тож і роботи з-під її талановитих рук щораз виходять одна краща за іншу.
— У мене багато різних захоплень, але вишивати люблю найбільше — розповідає пані Віра. — Навчила рукоділлю мене мати і старші сестри. Раніше я вишивала гладдю, а потім освоїла вишивку хрестиком і бісером. Тематика у мене переважно релігійна — ікони Ісуса Христа, Божої Матері і інших Святих. Картини не продаю, бо це, вважаю, прибутку не може приносити, а лише духовне задоволення. Тому свої роботи я часто дарую родичам, знайомим і близьким. Дітям вишила рушники, тільки залишається весіль дочекатися.
Тож у Віри Кобраніцької завжди знайдеться унікальний подарунок для близьких з нагоди різних свят. Нещодавно свою вишиту картину вона подарувала колегам із Черкаського правобережного міжрайонного управління водного господарства, які відзначали в нинішньому році 30-річчя утворення установи.
У пріоритеті — дороги
та впорядкування територій
— Кошти сільського бюджету спрямовуємо переважно на господарські плани, — розповів сільський голова Віталій Фартушний. — Багато вже зробили на благо сільської школи — в ній замінені всі вікна на склопакети, а це приблизно 50. Всього у Ярославківському НВК навчається 52 дітей, враховуючи дошкільнят і учнів із Нової Ярославки, Веселого Кута, Витязевого. Тож спільно із Веселокутською сільською радою, соціальними партнерами — СТОВ «Лан», «Агрофірма Вись» вдається осучаснювати нашу школу, створювати комфортні умови сільським дітям для навчання, розвитку і змістовного дозвілля.
У приміщенні Ярославківського НВК і справді панує особлива аура. Завдяки багатогранній творчості вчителя хімії і біології Людмили Асташкіної, яка пропонує все нові ідеї у ландшафтному дизайні шкільного двору та оформленні коридорів і класних кімнат, — Ярославківська школа набула неабиякого креативного вигляду.
Потрібно розширювати
дитсадок
— А місць у дитячому садку вже й не вистачає, потрібно купувати додаткові ліжка, — радіє сільський голова, адже цей факт свідчить про позитивну динаміку народжуваності. І не може не радувати така новина, бо ж хочеться, щоб благодатний Ярославківський край множився людьми, щоб процвітали в ньому достаток і радість.
Цікаво, що на складне життя у Ярославці ніхто й не скаржиться, усі реалії прикрашають своїм позитивним поглядом на все. Під такий настрій в селі ремонтуються дороги, освітлюються вулиці, встановлюються нові і осучаснюються старі зупинки.
Захисники —
на службі в селі і на фронті
У фельдшерсько-акушерський пункт потрапити не вдалося. І не тому, що його працівник перебував у відпустці чи на виїзді. Завідувач Ярославківського ФАПу Світлана Івахненко нещодавно пішла добровольцем на військову службу в зону АТО.
Один із шести членів місцевої пожежної команди також несе службу у російсько-українській війні. Ярославківські пожежники вже декілька років обслуговують шість ближніх сіл за фінансової підтримки сільських бюджетів. З початку року було лише три виклики, що набагато менше, аніж у минулому році, — розповіли чергові Микола Плахотній та Володимир Колотило.
Не стоять осторонь господарських проблем у громаді і люди, котрі займаються дрібним бізнесом, власноруч обробляють землі — Володимир Красіліч, Юрій Погорілий, Анатолій Бондар, Володимир Кобзар. А разом, як відомо, можна зрушити найвищі гори.
Наталія ДАВИДЕНКО (фото автора).