Шполянській центральній районній лікарні — 40 років!

У цей вік — 40 років, кажуть, життя лиш розпочинається. Для нашої Шполянської районної лікарні ці чотири десятиліття минули швидше миті. Але для скількох людей ця установа стала долею, великою частиною життєвого і професійного шляху. Багато хто пам’ятає у 1970-х роках, як, проїжджаючи мікрорайон цукрозаводу, з-за поля виднілося нове будівництво, яке поміж людьми хтось із дотепників назвав «БАМом». Так і звикли до сучасних днів називати нашу лікарню, яка й справді оселилася, немов у далекій тайзі — серед Дар’ївського лісу з чистим повітрям і пташиними переспівами.

Цього року професійне свято всіх медпрацівників співпало із ювілейною датою — 40-річчям відкриття нового корпусу Шполянської центральної районної лікарні. Тож є привід належно поцінувати сучасних працівників галузі і згадати тих, хто багато років трудився на благо здоров’я своїх земляків.

У заглибинах історії
Галузь охорони здоров’я у Шполі сформувалася набагато раніше часу, коли побудувалася районна лікарня. Напередодні Першої світової війни у місті діяла земська лікарня, в якій працювали лікар Геннадій Шмуклер, 2 фельдшери та 3 санітари. У 1941 році було вже 3 лікарні на 105 ліжок, поліклініка, тубкабінет, рентгенкабінет, 3 амбулаторії, 10 ФАПів, 7 колгоспних пологових будинків. З 1936 по 1954 рік головним лікарем району був акушер-гінеколог Борис Іполітович Бекаревич. Після визволення Шполянщини від фашистів знову почало відновлюватися медичне обслуговування населення. У 1951 році у Шполянському районі діяли 1 районна, 3 сільські лікарні, 2 амбулаторії, 1 лікарський пункт, 19 ФАПів, 16 колгоспних пологових будинків. У райлікарні були добре оснащені хірургічне, терапевтичне, гінекологічне та інфекційне відділення, жіноча та дитяча консультації, тубкабінет, 2 рентгенкабінети, фізіотерапевтичне відділення, клініко-діагностична і зубопротезна лабораторії. У цей час плідно розпочав професійну діяльність на ниві охорони здоров'я хірург-фронтовик Павло Пилипович Лихолай. У 1954—1957 рр. він працював головним лікарем ЦРЛ.

В 1952 році була організована станція швидкої медичної допомоги. 3 того часу практикується виїзна медична допомога в села району. У 1956—1960 рр. побудовано Антонівську, Топильнянську дільничні лікарні, розпочато будівництво поліклініки при цукрозаводі на 100 відвідувань та водолікарні на 50 ліжок. У 1965—66 роках відкрито першу серед районів області стоматполіклініку. З 1960 по 1969 роки головним лікарем працював Віктор Тимофійович Нековаль, при якому було розпочато будівництво нового лікарняного корпусу ЦРЛ.

З великою шаною згадують в районі лікаря-стоматолога Дмитра Самійловича Діденка, заслуженого лікаря України, за плідну і організаторську медичну діяльність, який 47 років пропрацював на лікарській ниві району. З 1951 по 1960 рр. він був завідуючим Шполянським районним відділом охорони здоров'я, а з 1969 по 1994 роки — головним лікарем району.

Новий корпус ЦРЛ, розрахований на 300 ліжок, був уведений в дію у травні 1976 року. Психоневрологічне і акушерсько-гінекологічне відділення залишались у старих корпусах. Урологія і офтальмологічне відділення були міжрайонними. У лікарні розгорнуто 420 ліжок, працювало 109 лікарів і 453 се-редніх медичних працівників. Постановою Кабінету Міністрів України в 1975 році Шполянській ЦРЛ було присвоєно ім'я славетних земляків М.С. і О.С.Коломійченків.

У 1983 році введено в дію нову районну поліклініку на 575 відвідувань у зміну.
За підсумками роботи ЦРЛ неодноразово займала першість серед районів, була школою передового досвіду і неодноразово заносилась на обласну Дошку пошани і в «Книгу трудової слави».

З 1994 року до квітня 2005 року ЦРЛ очолював заслужений лікар України Микола Семенович Волик, який до цього 21 рік пропрацював у Лебединській дільничній лікарні головним лікарем, де трудиться й донині.

З травня 2005 року головним лікарем району працює лікар вищої кваліфікаційної категорії з організації і управління охороною здоров’я та ортопедії травматології Василь Петрович Уманець.

Подружжя Заїк увійшло до золотої сторінки історії ЦРЛ
Дмитро Степанович Заїка — знаний на Шполянщині хірург, який приїхав у район у 1959 році. Спочатку працював головним лікарем Водянської дільничної лікарні, а через два роки його перевели до хірургічного відді-лення районної лікарні у Шполу. У 1971 році він обійняв посаду завідувача хірургічним відділенням ЦРЛ, а у 1982-го став начальником медичної частини закладу. З 1996 року по 2011 завідував приймальним відділенням до виходу на заслужений відпочинок.

Ганну Іванівну Заїку знає не одне покоління сімей, у яких зростали діти. Саме до неї, як до місцевого гуру педіатрії, колишні молоді матері приводили і своїх онуків. Її професійний підхід ніколи не підводив. З 1963 року Ганна Іванівна працювала у Шполі. У свій час займала посади дільничного, районного педіатра, лікаря-неонатолога у пологовому відділенні, завідувача дитячої консультації. На зорі незалежності нашої держави їй було присвоєно почесне звання «Заслужений лікар України».

Кращі серед інших у сучасні дні
Шполянську ЦРЛ не раз було визнано кращою серед районних лікарень Черкаської області. І це підтверджується багатьма показниками — приміщення відділень відремонтовані за європейським зразком, постійно зміцнюється матеріально-технічна база, поповнюється медична апаратура, запроваджуються нові форми роботи, втілюються нові методики діагностики і лікування. Цього досягають завдяки поєднанню коштів державного, обласного, місцевого бюджетів та власних надходжень. Вже два скликання поспіль шполяни обирають головного лікаря Василя Уманця депутатом Черкаської обласної ради. Із цієї платформи йому багато вдається досягати у осучасненні Шполянської ЦРЛ. Так, у нинішньому році завершуються роботи з реконструкції очисних споруд, на що шляхом співфінансування з обласного і районного бюджетів спрямовано понад 2 млн. грн.

Нещодавно з нагоди 40-річної дати відкриття Шполянської ЦРЛ на нашому «БАМі» зібралися ветерани медичної галузі, які віддали багато років праці цій медичній установі. Разом вони фотографувалися, спілкувалися, згадували свої непрості лікарські будні. Цей колектив і справді дружній і великий. І головне побажання, яке їм хочеться надіслати, це те, про що вони, напевне, мріють: щоб молоде покоління гідно замінило їх на цьому відповідальному посту, а держава дбала про їхній добробут і постійно створювала умови для професійного росту. Зі святом, дорогі вар-тові нашого здоров’я!

Підготувала Ганна ШВЕЦЬ.

Фото Миколи СОВИ та Василя ФАРШТЕЙНА.