Стрімке поширення лихоманки Ебола стало однією з головних тем останніх днів, яка не на жарт налякала не тільки африканські країни, де лютує вірус, але й Європу.
Лихоманку Ебола вперше офіційно виявили майже сорок років тому — в 1976 році, коли смертоносний вірус був виявлений в деяких регіонах Судану і Заїру, де протікає однойменна річка, на «честь» якої і була названа хвороба (сьогодні територія Демократичної республіки Конго). Уже тоді новий вірус продемонстрував страхітливий відсоток летальності — із заражених декількох сотень людей померли 90% пацієнтів.
7 серпня 2014 року ВООЗ сповістила, що у Демократичній Республіці Конго з 28 липня по 17 серпня 2014 року виявлено 24 випадки, підозрілі на гарячку Ебола, зокрема зафіксовано 13 смертей. Перший випадок був зафіксований у вагітної, яка мала контакт з м'ясом забитої під час полювання дикої тварини, яку привіз її чоловік. Під час оперативного втручання, яке було ургентно проведено цій жінці, від неї відбулось зараження декількох медичних працівників. Сама вагітна згодом померла. А далі захворіли й померли ще люди, як в лікарні, так й за її межами. Спалах абсолютно не пов'язаний спільними векторами передачі з епідемією, яка триває у Гвінеї, Сьєрра-Леоне, Ліберії, Нігерії та Сенегалі.
Іспанія повідомила про лікування іспанського священика — першого європейця, що заразився на гарячку Ебола. Незважаючи на експериментальне лікування, він помер. Велика Британія 25 серпня 2014 року сповістила, що перший британець, який заразився на хворобу, яку спричинює вірус Ебола, медичний волонтер, що працював у Сьєрра-Леоне, доставлений для лікування до Лондону. 30 серпня 2014 року ВООЗ офіційно сповістила про поширення епідемії до Сенегалу. Зараження хворого — 21-річного жителя Гвінеї, відбулось у його країні. Він захворів ще 20 серпня 2014 року, по приїзду до Дакару. Гарячка Ебола своєчасно не була розпізнана, через що відбулось багато контактів цього хворого з громадянами Сенегалу. Хворий був госпіталізований у інфекційний стаціонар лише 26 серпня. На сьогодні влада Сенегалу проводить виявлення контактних й забезпечення необхідних протиепідемічних заходів. На сьогодні Іспанія сповістила про захворювання на гарячку Ебола своєї громадянки — медичної сестри, яка була в команді по догляду за одним з медичних волонтерів-священиків, які захворіли на гарячку Ебола у Західній Африці й були доправлені на лікування на батьківщину. Це перший випадок захворювання внаслідок вторинного зараження медичного працівника на хворобу, яку спричинює вірус Ебола, за межами Західної Африки. Ще трьох людей, які були в контакті з хворою, шпиталізували до карантину. У клініці німецького Лейпцига 14 жовтня 2014 року помер від хвороби, яку спричинює вірус Ебола, працівник місії ООН, громадянин Судану, якого доправили на лікування з Ліберії. Медики боролися за його життя з 9 жовтня. Чоловік став першим померлим від гарячки Ебола на території Німеччини. На лікуванні в цій країні перебувають ще двоє пацієнтів із Західної Африки. Один із них уже одужав, а інший проходить інтенсивну терапію у Франкфурті.
Передача вірусу відбувається через слизові оболонки, а також мікротравми шкіри, потрапляючи в кров і лімфу як тварин, так і людини.
Для гарячки Ебола характерний гострий початок із симптомів вираженої інтоксикації, швидке підвищення темпе ратури до 38—39оC тривалістю 5—7 днів, сильний головний біль, біль у суглобах та м'язах. Дещо пізніше з'являється сухий кашель, сухість і першіння в горлі, колючий біль у грудній клітці. На 2—3-й день хвороби з'являється біль у животі, нудота, пронос, в результаті чого можливий розвиток зневоднення. В окремих випадках може з'являтись плямисто-папульозний висип на 4—5-й день хвороби — спочатку на обличчі, потім на шкірі грудної клітки, здатний поширюватися й на інші частини тіла. Висип зберігається до 10—14-го дня хвороби, супроводжується лущенням шкіри, яке також спостерігають на долонях, підошвах. Характерний зовнішній вигляд хворого — гіперемія кон'юнктиви, глибоко запалі очі, нерухоме обличчя, загальмованість. З 3—6-го дня хвороби можуть розвиватись порушення ковтання і геморагічний синдром, який проявляється шкірними крововиливами, «кривавими сльозами», кровотечами з ясен, носа, матки, появою крові у блювотинні, випорожненнях, сечі. Прогресуючи, хвороба призводить до сильного зневоднення і втрати маси тіла. На пізній стадії нерідко уражається ЦНС, виникає сонливість, марення або кома. Смерть може наступити на 2-му тижні. Профілактика проводиться як і при інших геморагічних гарячках. Необхідна належна медична ізоляція хворих, запобігання контакту медичних працівників і інших людей з вірусом — найбільш ефективний спосіб профілактики передачі хвороби від людини до людини. Хворі на гарячку Ебола підлягають негайній госпіталізації в бокси відділення із збереженням суворого режиму. Персонал з обслуговування повинен працювати в максимальному захисному одязі із збереженням суворих бар'єрних методів догляду. Реконвалесцентів виписують не раніше 21-го дня при негативних результатах вірусологічних досліджень за умови повного клінічного одужання.
Тетяна НАБЕРЕЖНЯ, лікар-фтизіатр.