В Україні святкування Різдва починається на Святий вечір — 6 січня. Вечірня трапеза напередодні Різдва супроводжується багатьма традиціями й обрядами. Напередодні Різдва церква пропонувала строгий піст — цілий передріздвяний день віруючим не можна було їсти й пити. Вечеря на Святий вечір була для них першою трапезою цього дня і закінчувався 40-денний передріздвяний піст. За стіл можна було сідати з появою на небі першої зірки, в пам’ять про Віфлеємську зірку, що сповістила пастухам про народження Христа.
Напередодні найголовнішого релігійного свята — Різдва Христового — вірний традиціям український народ сідає за святковий, щедрий, але пісний стіл, який готують після наведення ладу в будинках. Варто очиститися і духовно — сповідатися, помолитися за ворогів. Після цього можна братися за приготування святкових страв.Обов’язково на столі наявність дванадцяти страв — на честь дванадцяти апостолів. Оформляючи стіл на Святий Вечір, після заходу сонця застилають його свіжим сіном або соломою. Поверх сіна насипають трохи зерна і покривають стіл скатертиною, під яку по кутах кладуть по зубчику часнику. Він оберігає від злої сили та хвороб. Варто подбати, щоб у будинку на почесному місці стояв «дідух» — святковий сніп з пшениці, жита або вівса, перев’язаний особливим чином. «Дідух» з дохристиянських часів представляв духів предків, які в цей день повинні прийти в гості.
Під час вечері не можна багато розмовляти, виходити з-за столу.
Хлопцю і дівчині не можна сидіти на кутах столу, щоб не залишитися без подружньої пари. Не можна, взявши ложку в руки, знову класти її на стіл, страви водою не запивають — тільки узваром. Поки трапеза не закінчитися — не можна виходити з-за столу, тим більше — з дому, щоб не впустити нечисту силу. Від кожного блюда варто покуштувати хоча б трохи, щоб не було голоду. Але не можна з’їдати блюда цілком — «щоб холодильник не залишився порожнім».
Перша вечірня зірка оповіщає людям про велике чудо — народження Сина Божого! Можна починати Святу Вечерю — запалити свічку, помолитися. Господар будинку ділить змащену медом проскурку на кількість присутніх і, вітаючи всіх з святами і бажаючи дочекатися наступного року, перехрестившись і поцілувавшись, кожному подає шматочок цієї прісної випічки. Цим починається трапеза.
Після вечері колядують.
Увечері на вулиці українських міст і сіл виходить молодь у національних костюмах. У народі кажуть: «Коляда іде». Колядники співають під вікнами і викликають на вулицю господарів. З їх дозволу біля ганку розігрують маленьку виставу, героєм якого часто буває Коза — символ добра і достатку.
Співають: «Нова радiсть стала, яка не бувала — над вертепом звiзда ясна уночi засiяла», «Ой радуйся земле, Син Божий народився!». Господарі щедро пригощають колядників. За бажанням запрошують в будинок. Колядники не просять, а збирають пожертви на славу Бога, тому не впустити їх у будинок не можна.
Якщо господар не пустить у хату коляду, то його обійдуть добром і небо, і люди. На Свят0вечір подають 12 страв — за кількістю апостолів Христа. Головне з них — кутя. Ритуальне різдвяне блюдо з медом, горіхами, маком і пшеницею.
Першу ложку куті батько підкидає вгору, а діти ловлять — щоб не переривалися сімейні традиції. Всі різдвяні страви пісні. Обов’язкові вареники, голубці, компот із сухофруктів і борщ з вушками — варениками з грибами, які варилися в борщі.
М’ясо дозволяється їсти тільки в перший день Різдва. Домашніх тварин годують краще, щоб не сказали, що господар поганий, оскільки в Різдво, за повір’ями, «і скотина розмовляє».
Нi в якому разi напиватися не можна — особливо в Святвечiр. Як зустрiнеш Рiздво, який стiл, якi стосунки мiж людьми, яка атмосфера буде в домi — так собi наврочиш на цiлий рiк. Якщо зустріти Різдво в дорозі, то цілий рік проведеш в поневіряннях.
Співають: «Просимо тебе, Боже, молимо тебе нині: даруй щастя, даруй долю нашiй неньці-Українi!».