Святу Різдва традиційно передує Святвечір ― день особливо суворого посту, коли, за церковним статутом, дозволяється вживати в їжу тільки кутю ― розмочені й розварені зерна пшениці або рису, а також боби, горох і овочі.
Різдвяний піст завершується після настання темряви, або появи на небі першої зірки, яка символізує зірку, що зійшла над Віфлеємом у момент народження Ісуса.
У Святий вечір, після заходу сонця вся родина збирається за столом, на якому 12 пісних страв ― за кількістю апостолів. Кожну страву потрібно спробувати. Добре, якщо на столі горить свіча ― живий вогонь.
Головна страва вечері в Святий вечір ― кутя. Її називають багатою, бо крім неї колись готували ще одинадцять пісних страв, серед яких обов’язково мали бути борщ, риба, гриби, пироги з квасолею і капустою, картопля та узвар.
Кутю й дотепер традиційно готують з пшеничного чи ячмінного зерна або рису. До звареного збіжжя додають мед, товчений мак, волоські горіхи або ж родзинки.
У давнину після того, як кутю урочисто ставили на покуті, а на небосхилі з’являлася перша зірка, вся родина сідала до столу. Потім господар пропонував пом’янути покійників, після цього молилися за нині сущих членів родини, а вже тоді починали вечеряти. Звичайно, цього вечора дівчата ворожили на суджених, а старші люди — на довге життя.
Також цього дня намагалися не брати в борг, щоб не жебракувати цілий рік та прогнозували майбутній врожай.
Різдвяні свята — одні з небагатьох в християнському календарі, в яких тісно переплітаються церковні й народні традиції. В Україні досі не втратила своєї актуальності прекрасна традиція колядування, коли діти ходять по домівках, співають різдвяні пісні-колядки й бажають господарям миру й процвітання, посипаючи при цьому підлогу, «засіваючи» зернами пшениці або ячменю, що за повір'ями несе в будинок добробут і щастя. В подяку господарі обдаровують дітей солодощами й монетками, які, як вірять багато хто, приносять удачу на весь рік.