«ТАТУ, Я БАЧУ…»

Літній чоловік з 25-річним си­ном увійшли до вагону поїзда і за­йняли свої місця. Молодий чоловік сів біля вікна.

Щойно поїзд рушив, він ви­сунув руку у вікно, щоб відчути потік повітря і раптом захоплено закричав:
— Тату, бачиш, всі дерева їдуть назад!

Літній чоловік посміхнувся у відповідь.

Поруч із молодим чоловіком сиділа подружня пара. Вони були трохи розгублені тим, що 25-річний чоловік поводиться, як маленька дитина.

Раптово молодий чоловік зно­ву закричав у захваті:
— Тату, бачиш, озеро і твари­ни... Хмари їдуть разом з поїздом!  Пара зніяковіло спостерігала за дивною поведінкою молодого чоловіка, в якій його батько, зда­валося, не знаходив нічого дивного.

Пішов дощ, і його краплі тор­кнулися руки молодого чоловіка. Він знову переповнився радістю і закрив очі. А потім закричав:
— Тату, іде дощ, вода торкається мене! Бачиш, тату?

Бажаючи хоча б чимось допо­могти, пара, що сиділа поруч, за­питала літнього чоловіка:
— Чому Ви не відведете сина до якоїсь клініки на консультацію?

Літній чоловік відповів:
— Ми щойно з клініки. Сьогодні мій син вперше у житті почав ба­чити.

Віра ЧАЙКА.