23-24 червня у селі Товмач Шполянського району відбувся історико-просвітницький фестиваль «Товмацький курінь»
на честь 100-річчя Української революції, 100-річчя Вільного козацтва та 120-річчя отамана Холодного Яру Івана Лютого-Лютенка.
«…Бо в день радості над вами розпадеться кара і повіє огонь новий з Холодного Яру!»
Тарас Шевченко «Холодний яр»
Згідно з указом Президента України Петра Порошенка 2017 рік проголошено Роком Української революції 1917-1921 років. Таким чином, одним із пріоритетів діяльності органів державної влади на 2017-2021 роки визначено вшанування подій та видатних учасників Української Революції. У свою чергу, Громадська рада при Шполянській райдержадміністрації попереднього скликання у 2016 році започаткувала щорічний народний просвітницький фестиваль під назвою «Товмацький курінь» з метою піднесення патріотичного духу громадян. Ініціаторами створення заходу були Сергій Коваль, Дмитро Вовк та Наталія Сторчак.
Сільський голова Сергій Коваль розповідає про те, як Товмач готувався до приїзду гостей:
— Дуже багато допомоги отримали від LNZ Grouр та Шполянського хлібзаводу (Ігор Матіка). Завдяки спонсорській підтримці ТОВ «Сільгосптехніка» (Володимир Колотило) ми придбали новенький дитячий майданчик. Окрім того, за бюджетні кошти ремонтуємо приміщення Будинку культури, повністю освітили вулиці села, заасфальтували дорогу.
Варто зазначити, що новаторський фестиваль був створений не просто з розважальною метою, а для того, аби вкотре нагадати українцям про ті сторінки історії, котрі хоч і не є безтурботно щасливими, але відіграють значну роль у творенні майбутнього нашої держави, адже історія, на превеликий жаль, має сумну властивість повторюватись. От і нині події 100-річної давнини досить тісно корелюють із сучасністю. Кажуть, двічі в одну річку не ввійдеш? Що ж, як бачимо, українська влада продовжує вперто спростовувати чи то ігнорувати застереження і не входить, а стрибає в ту річку вниз головою. Хіба не повинні ми вчитись на помилках історії задля того, аби, оминувши їх, рухатись вперед, еволюціонувати не лише на особистому, а й на державному рівні?
Нагадаймо, що 100 років тому, у квітні 1917 року, на Звенигородщині зародилося Вільне козацтво як своєрідна військово-міліційна організація українського селянства, мета якої полягала у захисті своїх сіл в умовах наростаючого громадського безладу, в тому числі і від мародерів та банд дезертирів, що хлинули з фронту. Діяльність її була спрямована на захист правди, свободи і соборного народовладдя людей вільної України і священнослужителів Української Православної Церкви.
— Коли я пишу про отаманів, постійно думаю про те, чи потрапить ця книжка в рідне село, до тих людей, для яких я пишу, чи відгукнуться односельці, чи забули вони, чи шанують цих людей, чи зневажають. — тепло посміхається видатний письменник та президент історичного клубу «Холодний Яр» Роман Коваль. — Звісно, я радію, що мої книжки і про Лютого-Лютенка, і про Чорного Ворона потрапили в Товмач, і цей ґрунт виявився благодатним. Завдяки нашому фестивалю, люди, можливо, вперше почули про своїх легендарних земляків. Для мене це велика радість, що такі чудові фестивалі проводяться на їхню честь.
Фестиваль розпочався 23 червня дитячим футбольним турніром, у якому взяли участь Шполянська команда «Жайвір» та представники лебединської, товмацької молоді. По обіді відбувся заїзд рою «Гайдамаки» Лебединського НВК №3, молодіжної організації «Національний корпус», запрошених бійців АТО, козацьких громад, що розгорнули наметове містечко. А вже в рамках програми «Надвечір’я» відбулося урочисте відкриття погруддя Тараса Шевченка.
— Ідея встановити погруддя Тараса Шевченка виникла ще у 2015 році, — повідомляє один з головних організаторів фестивалю Дмитро Вовк. — Вже у 2016 році було прийнято рішення про його встановлення. Отож було закуплено погруддя і рік воно чекало свого часу. Сільська рада виділила основні кошти, а також до справи долучилися сільські меценати. Над погруддям працювали заслужені скульптори України — наші земляки Віктор Крючков, Іван Фізер та Микола Лютий-Лютенко. Власне, їхні роботи є ексклюзивними. Я особисто переконаний у тому, що в кожному селі має бути погруддя або ж пам’ятник Шевченку, котрі б нагадували про діяльність нашого духовного отця та вклад його у становлення українцями незалежною нацією.
Того ж вечора, після освячення пам’ятника та урочистого покладання квітів, розпочалися розваги: показові виступи лебединських джур, стрільба, перетягування линви та ватра. Згодом відбулося вечірнє віче, на якому молодь мала можливість дізнатись багато цікавого про події, на честь яких було проведено фестиваль.
— Насправді у нас залишилось багато приємних вражень, емоцій, — захоплено розповідає один із представників молодіжної організації «Національний корпус» Богдан Ремінний. — Ми встановлювали курінь, спілкувалися з однолітками з інших сіл, а також для нас була проведена просвітницька програма, завдяки якій ми детальніше познайомилися з постатями Лютого-Лютенка та Чорного Ворона. Ми з друзями із великим задоволенням братимемо участь у таких заходах і надалі.
Отже, 24 червня — день народження отамана Гонти ХХ століття — саме таке повстанське псевдо мав Лютий-Лютенко, чиї гайдамаки сотню років тому воювали проти московських більшовиків. Він народився у селі Товмач 1897 року, і цього року йому б виповнилося 120 років від дня народження. До того ж, у Товмачі народився Іван Чорноус, прототип Чорного Ворона з однойменного роману Василя Шкляра. Письменник також завітав на свято.
— Відчуваю на цій землі кроки Лютого-Лютенка та Чорного Ворона! Я змалечку знав про Холодний Яр. Один із моїх дідів там воював. Мене завжди цікавив найтяжчий період боротьби, коли хлопці продовжували воювати навіть без допомоги населення, — пояснює митець свою зацікавленість цим періодом в історії України. — Проте тяжко було знайти джерела для написання роману, аби чітко дотримуватися історичної правди. Лише після Помаранчевої революції я отримав дозвіл на роботу в архівах СБУ. Так і зародився роман.
До речі, нині «1+1 медіа» займається екранізацією «Чорного Ворона». Генеральний директор Олександр Ткаченко, повідомив, що фільм адаптують у формат 4-х серійного телесеріалу.
Загалом, 24 червня було не менш багатим на події. Дійство розпочалось освяченням нововстановлених пам’ятників загиблим воїнам АТО та Небесній Сотні, що розташувались поблизу пам’ятного знаку Лютому-Лютенку та Чорному Ворону. Над ними бадьоро майоріли 3 прапори: Холодноярський, державний та прапор «Товмацького куреня», що також були встановлені нещодавно.
На історико-просвітницький фестиваль, окрім відомих письменників, завітали й інші почесні гості. Серед них — члени історичного клубу «Холодний Яр», заслужений артист України Тарас Силенко, внучка Івана Лютого-Лютенка Валентина Бурківська, автор книги «Наш Товмач» Василь Швець, поет Валерій Мартишко, бард Василь Лютий, виконавці гурту «Рутенія», керівництво та актив обласної спілки письменників України, Чорні запорожці на чолі з отаманом Романом Боровиком, козак Олег Голуб із козацькою гарматою, поет Віктор Подорога, колектив Ватутінського духового оркестру, журналісти обласних ЗМІ та інші.
Завершився фестиваль «Товмацький курінь» незабутнім концертом, у якому взяли участь вокальний ансамбль «Лебединий кущ», колективи Журавського сільського будинку культури, чоловічий вокальний ансамбль учасників АТО Сигнаївського сільського Будинку культури, вокалісти Васильківського Будинку культури, вокальний дует Антонівського та Мар’янівського СБК, творчі колективи Ярославського та Надточаївського СБК. Окрім відомих гостей, захід також підтримали сільські громади Шполянщини. Зокрема на свято завітали представники із Нечаєва, Лозуватки, Журавки, Лебедина, Соболівки, Скотаревого, Капустиного, Іскреного, Мар’янівки, Василькова та Антонівки, котрі презентували різноманітні виставки декоративно-ужиткового мистецтва.
Під час фестивалю гості та учасники мали можливість придбати унікальні сувеніри та вироби, створені власними руками позашкільних навчальних закладів району та районної бібліотеки, всілякі смаколики та книги Романа Коваля і Василя Шкляра, котрі давали свої автографи усім бажаючим. До того ж, завдяки майстер-класу відомого в районі гончара Станіслава Мазурика, присутні змогли спробувати свої сили у гончарній справі.
Загалом, на святі панувала особлива атмосфера. Чи то через магічні удари тулумбаса, чи то через співання натхненних патріотичних пісень, чи то через те, що майже всі присутні відповідально поставились до події і одяглися у вишиванки, — і тут, і там витав той, давно забутий козацький дух, та, неймовірно знайома рідна енергетика. Здавалося б таке живе, етнічне свято мало б здивувати та зацікавити усіх присутніх, проте, на превеликий жаль, картина є не такою ідеалістичною.
— Багатьох представників старшого покоління неможливо переконати в тому, що цей фестиваль варто відвідувати та підтримувати. Більшість із них вважають Івана Лютого-Лютенка бандитом, котрому не лише не гідно ставити пам’ятники, а й вшановувати його пам’ять загалом. Напевне, дається взнаки заідеологізоване виховання, коли всі ці події не просто замовчували, а й використовували з маніпулятивною метою проти того ж українського населення. А от молодше покоління залюбки, із захопленням, відвідує подібні заходи, — підбиває підсумок жителька села Марина Тимошенко.
Фестиваль «Товмацький курінь» ось уже вдруге дивує черкащан, інспірує їх на жагу до знань про своє минуле, про своїх героїв. Видатна українська поетеса Ліна Костенко якось сказала: «Історія проситься в сни нащадків». Цей афоризм нині є дуже влучним, адже основним завданням фестивалю була просвіта не лише старшого, а й молодшого покоління. Саме на плечах маленьких українців лежить відповідальність за майбутнє нашої нації. Отож, маємо надію, що ідея запровадження заходів такого типу надалі розповсюдиться по всіх куточках України. Це обов’язково приведе до того, що якомога більше українців у майбутньому матимуть бажання звертатися до свого коріння та, завдяки цьому, врешті-решт знайдуть своє місце в історії рідної держави.
Тетяна ХИМЕНКО
Щира подяка всім організаторам та спонсорам фестивалю!
Від імені громадської організації «Товмацький курінь» висловлюється глибока вдячність за неоціненний вклад у просвітницьку ініціативу та організацію свята: керівництву LNZ Grouр, директору підприємства ТОВ «Сільгосптехніка» Володимиру Колотилу, директору Шполянського хлібзаводу Ігорю Матіці, міському голові Шполянської ОТГ Сергію Кравченку, внучці Івана Лютого-Лютенка Валентині Бурківській та її чоловікові Анатолію, директору СТОВ «Агрофірма Вись» Василю Варенику, голові правління СТОВ «Урожай» Олександру Ржевському, генеральному директорові СПОП «Відродження» Юрію Ляшенку, приватним підприємцям Світлані Плахотнюк, Максиму Доценку, директору Шполянського райавтодору Віктору Мадюді та головному інженеру Сергію Бондаренку, директорам Лебединських НВК №№2,3 Лідії та Сергію Осаулам, тренеру-викладачу Шполянської ДЮСШ Віталію Гончаренку, начальнику відділу культури і туризму Шполянської райдержадміністрації Анатолію Лозовому, колективам Товмацького СБК, Товмацького НВК, Товмацької сільської ради, Товмацького ФАПу, колективам Шполянського районного будинку культури та Шполянської районної центральної бібліотеки, колективам Шполянської станції юних техніків та станції юних натуралістів, активістав ГО «Товмацький курінь» Дмитру Вовку, Сергію Ковалю, Анатолію Козленку, Олексію Пірогову, Віктору Савчуку, колективу районного щотижневика «Шполяночка+» і всім небайдужим людям, які долучилися до цього чудового дійства! Торуватимемо і надалі шлях до вивищення місцевого історико-туристичного об’єкту на теренах України та за її межами!