У кожній ляльці — часточка власної душі

Кажуть, у кожного з нас в душі живе своя дитяча мрія. І от настає час — і вона сама проситься втілитися в життя. У когось раніше, у когось пізніше, але вона обов’язково заявить про себе у певний період.

Це захоплення прийшло до шполянки Олени Григор’євої ще з дитинства, коли вона разом зі своєю рідною сестричкою бавилися ляльками. Тоді вони вигадували для них нові образи, одягали різне вбрання.

Ще тоді дівчинка пробувала вчитися шити. Коли ж підросла, опанувала це самотужки. Шиття стало і її захопленням, і виручало в побуті. Потім, коли вже проживала у Західні Україні, з’явилося ще одне — вишивка. Там вже так заведено, що кожна жінка має вміти гарно вишивати. Не сподівалася, що саме вишивка та шиття й стануть в нагоді, коли повернеться назад додому, на Шполянщину. Який час це дуже виручало, коли не мала роботи.

Зверталися до пані Олени з усього району, робили замовлення на вишиті вироби.

А зовсім недавно у Олени Григор’євої з’явилося ще одне хобі —ляльки.

Мабуть, саме настав час для втілення тієї дитячої мрії.

— Виготовляти свої ляльки я мріяла давно. Але почати чомусь не наважувалася, — розповідає Олена Миколаївна. — І от якось в одному з магазинів побачила кілька чудових ляльок ручної роботи і просто «захворіла» ними.

Закупила необхідні матеріали, замовила через інтернет-магазин всю фурнітуру і почала…

Перша…друга…п’ятнадцята… Нові образи з’являлися в голові звечора і вже наступного дня оживали в руках майстрині. Це так захопило, що у будинку Олени Миколаївни з’явилася ціла лялькова країна, де жили найрізноманітніші хлопчики та дівчатка, герої відомих казок та сучасних мультиків. Але всі — з добрими посмішками.

Так, так! Усі лялькові образи пані Олени мають добрий і привітний вираз обличчя (навіть велика Баба Яга, яка зовсім не відлякує дітей).

Одяг і взуття для своїх мешканців лялькової країни майстриня купує в магазинах дешевого одягу, потім перешиває, доповнює чи розкроює і шиє їм нове вбрання. Великих ляльок у яскравому вбранні замовляють для оформлення ландшафтних куточків, ляльок в українському вбранні — як подарунки на весілля чи ювілеї. Інші — просто як цікаві іграшки для своїх діток.

У кожну ляльку пані Олена вкладає своє тепло і часточку своєї душі. Мабуть тому вони всі одразу знаходять своїх господарів і приносять їм удачу.

Лариса БАЧИНСЬКА