Учора річка вийшла з берегів.
А ти сліпий, а ти і не помітив…
Кришталь кохання розтопив на гнів
І розтоптав ще незів’ялі квіти.
І одиноко посеред ріки
Пливе рожеве марево-вітрило,
Що принесло любов нам навіки.
І мрії ще не здійснені здійснило.
Учора річка вийшла з берегів,
І поміж нами стала, поміж нами…
Ти вмів кохати й розлюбить зумів,
Пустив кохання попіл за вітрами.
Та одиноко посеред ріки
Вітрило ледь видніється, тріпоче
Я думала: любов ця навіки,
Та серце вірити тобі чомусь не хоче…
Любов СОНЯЧНА.