Тридцять років у сіні шкільного сараю пролежала мозаїка із села Тимошівка Кам’янського району. Зі слів директора школи Юрія Погорілого, панно площею сорок квадратних метрів, за роки не втратило барв. Про це повідомляє «Дзвін».
За словами директора закладу Юрія Погорілого, ця мозаїка тридцять років пролежала у сараї Тимошівської школи. Вона мала прикрасити центральну стіну будівлі, але з невідомих причин цього не сталося і панно залишили зберігати в цьому приміщенні допоки в листопаді ним не зацікавилися люди.
Щоб відшукати автора твору, слідами черкаських мозаїк вирушили кореспонденти «Суспільного». Спочатку відвідали обласну спілку художників. Зі слів її очільника Романа Кравчука, такий вид створення зображень нині рідкість, тож кому може належати мозаїка з Тимошівської школи – не знає.
Про черкаські мозаїки та їхніх авторів розпитували у краєзнавця Сергія Ганницького. З його слів, таких зображень з кольорових каменів нині в Черкасах лишилося небагато:
«Створювалися вони з 60-х по 80-х років і вони мали своє направлення. Більшість з них відображають епоху, яка вже минула – трудівники, досягнення, прагнення в майбутнє. Гадаю, ніхто ці об’єкти не брав на баланс».
Із мозаїк, що пережили декомунізацію – казкові герої в дитячому парку, зображення біля театру ляльок та на будівлі по вулиці Смілянській. Найвідоміше панно в місті – це жовто-блакитний козак Мамай Миколи Теліженка.
Тож наступним пунктом розслідування стала майстерня цього заслуженого художника. Свою роботу з Тимошівки майстер впізнав одразу і розповів, як все було:
«До мене підійшов хтось із Тимошівки і запропонував роботу на школі. Тоді були тяжкі часи, тож я погодився і зробив ескіз. У мене була бригада, яка виконувала роботу».
У мозаїці, пригадав художник, показати хотів тему материнства, але роботи пішли не за планом. Зі слів Миколи Теліженка, він досі не знав, що за його ескізом було зроблено роботу:
«Сказали, що не сподобався ескіз, бо мати була схожа на Матір Божу, а тематика там була по Шевченку: “і на оновленій землі, врага не буде супостата, а буде син і буде мати…” Але хлопці схитрували – вони взяли мій ескіз, перевели у фрагменти і повезли туди, щоб змонтувати. Потім мені стало відомо, що вони працювали по бартеру, і що голова колгоспу п’ять кабанів заколов за цю мозаїку».
Зі слів Миколи Теліженка, за 30 років ця робота, як і ще одна його на фасаді школи села Будище, не втратила актуальності, бо тема в ній – вічна:
«Деякі мозаїки зараз зрубують в з метою декомунізації. А ця – наче вчора зроблена і не постаріла. У ній звучить тема материнства, а також Шевченківські мотиви».
Зі слів заступника міського голови Кам’янки Олександра Потапенка, мозаїці планують подарувати нове життя – обміняти на техніку для школи, і тоді витвір мистецтва нарешті побачать глядачі.