Нещодавно делегація шполян здійснила поїздку до с. Чижівка Звенигородського району, де переймала досвід садівництва в одному з господарств. Ініціатором цієї поїздки став доктор наук Черкаського педагогічного університету, шполянин Юрій Колісник, який вже кілька років відновлює родинну традицію любителів садівництва.
Як легко він рухається… швидка ходьба для нього — звична необхідність. Робочий одяг — прості штани, не марка сорочка та гумове взуття. Ніби й не по-сучасному, та він цим і не переймається. Коли починаєш трудитися з четвертої–п’ятої ранку, та ще й у дощову погоду, то робоча форма потрібна саме така. І не с кажеш, що у цього чоловіка 50 мандрівок навколо сонця… Загоріле обличчя, непомітні зморшки, рум’янець і посмішка. В розмові жвавий, жартівливий. Блиск очей, що випромінюють життєрадісність. Таким з’явився перед нами Василь Олександрович Курдус — власник цього господарства — неординарна особистість, ентузіаст своєї справи.
— Як давно Ви займаєтесь улюбленою діяльністю, яка стала покликанням? — цікавимося.
— У двадцять один рік розпочав і донині постійно шукаю та втілюю нове в практику. Родзинки можна знайти будь-де. Спочатку спеціалізувався на вирощуванні саджанців. І продовжую. Вирощую більш урожайні сорти аґрусу, порічок, смородини та ін.
Василь Олександрович вказує на відкриту багатометрову площу тепличної фірми, де на підщепах виростають стрункі золотаві порічки. Вони дають до 50 тонн продукції з гектара.
Екскурсія продовжувалась на центральній садибі з усіма насадженнями та іншими об’єктами господарювання. Вміють українці вирощувати сади, доглядати посаджене, вирішувати економічні проблеми завдяки особистій ініціативі, творчому підходу, працьовитості. Мимоволі подумалось про всіх тих, хто сьогодні, як і Василь Курдус, вирощує щось на своїй землі, дбає про рослини, трудиться, не рахуючись із часом, і одержує насолоду від єднання з природою.
Юрій Вікторович, оцінюючи успіхи Василя Олександровича у садівництві, констатує:
— Василь Курдус — неординарна особистість. Упродовж десятиліть у звичайному селі творить диво — освоює ділянку за ділянкою на високому рівні сучасних досягнень селекціонерів, застосовує новітні технології .
Ось там ніби каркас теплиці — це для затінення рослин плівкою у спеку. А там, де інша розкрита теплиця, вирощуються саджанці на плівці, на яку викладено субстрат для росту. На зиму саджанці в горщиках перенесуть у підвальне приміщення. Неподалік ми бачимо ділянку зі спаржею, новою культурою, яку освоює підприємець, щоб мати прибуток.
Не тільки рослинництво, садівництво в центрі його уваги. Готується й база для виробництва вина. Навіть здається незвичним: почав захоплюватися фарбуванням деревини природними барвниками; зацікавився виготовленням екологічно чистих дитячих меблів, без застосування синтетичних матеріалів.
Нам здавалось, що ми завершили огляд. Але раптом господар несподівано запропонував:
— А тепер поїдемо на хутір Барвінок. За мною!
Ми не встигли сісти в авто, як він узяв велосипед і бруківкою помчав із гори. Зупинилися біля його помешкання…
Хутір обезлюднів. На місці садиб були джунглі. Його серце не могло стерпіти цього.
— Викупив садиби, які пустували, викорчував хащі. Допомагали люди. У мене трудиться десять працівників з квітня по жовтень. Я — підприємець. сплачую єдиний податок. З державою потрібно поводитись чесно і про людей дбати належно,— пояснив Василь Курдус.
Любитель садівництва, успішний шполянський підприємець Олександр Власенко вручив Василю Олександровичу сувеніри від шполян.
Домовилися про придбання саджанців.
І ми ще раз переконалися, які українці працелюби, як шанують свою землю-годувальницю.
Станіслав МАЗУРИК