Неврологічна служба: тернистий шлях «народженої в муках»
Першим завідувачем відділення був М. О. Карпенко (до 1980 року), а до 1992 року він працював у відділенні ординатором. З лютого 1980 року до березня 2020 року завідував неврологічним відділенням заслужений лікар України, лікар вищої категорії Микола Федорович Кольва.
З 1979 по 1982 рік в районі працювала лікар-невролог Діана Миколаївна Мірошник. З 1982 року – лікар-невролог, лікар вищої категорії Микола Петрович Поліщук (Вінницький медінститут). Має спеціалізацію з профпатології та дитячої неврології. Свого часу займався прийомом, диспансерізацією дітей неврологічного профілю. Зараз очолює неврологічну службу Шполянщини.
З 1984 року лікар-педіатр Микола Іванович Сова після спеціалізації з дитячої неврології до 1993 року працював як дитячий невролог, а з 1993 року по листопад 2019 року його замінила лікар І категорії Олена Павлівна Галушко (закінчила Вінницький медінститут і перші чотири роки працювала терапевтом).
– Своє покликання Олена Галушко знайшла в неврології, якій віддала 26 років роботи. Знання терапевта доповнювала знаннями невролога, які збагатили її клінічне мислення та системний підхід до лікування хворих. Любила свою роботу, людей. Намагалася все доводити до кінця. Не було випадку, щоб Олена Павлівна щось не доробила, або раніше пішла з роботи. З нею легко працювалось, – згадують колеги.
З 2005 року заступником головного лікаря ЦРЛ з медичної частини став Валентин Володимирович Михайленко, за сумісництвом – невролог. Консультує хворих лікарні, надає допомогу неврологу в нинішні нелегкі часи. Мудрий, надійний, безвідмовний колега.
Працювати в колективі неврологічної служби було важко, але й цікаво. Поруч – чудові люди-лікарі, однодумці (троє випускників Вінницького медінституту) та професіонали. Лікарі, як і медсестри, молодші медсестри були молодими, життєрадісними та життєлюбними. Прагнули до знань. Ми працювали й постійно вчились. У лікарні були створені групи згідно з профілем. У нас – психоневрологічного, в яку входили неврологи, психіатри та наркологи. Районні спеціалісти погоджували тематику занять, складали план на рік й щомісячно у визначений день проводили заняття на актуальні теми, розбір історій хвороби зі складними випадками, демонстрації та розбір хворих, проводились клініко-діагностичні конференції.
Періодично підвищували свій рівень на курсах удосконалення лікарів, впроваджували нові методи діагностики та лікування. За минулі роки впроваджено понад 140 нових методик. Вчились і медсестри та молодші медсестри.
У поліклініці працювали 2 лікарі й здійснювався прийом, виклики лікаря додому, планові виїзди на села, профогляди, диспансеризацію хворих, працювали у військкоматі: приписка, призов, експертиза непрацездатності. Термінові виклики додому та надання допомоги хворим з цереброваскулярною патологією, підготовка до транспортування та госпіталізація в ЦРЛ. Медична реформа скасувала диспансерізацію і виклики додому (хворих з інсультами госпіталізує служба екстреної допомоги без огляду невролога).
Кожен лікар-невролог поліклініки періодично працював і в стаціонарі, підвищуючи свою кваліфікацію. Росла професійність лікарів, набувався досвід. Служба мала свого дитячого невролога, профпатолога, експерта, двох спеціалістів з голкорефлексотерапії. Це дозволило вирішувати багато складних питань на користь пацієнтів та практично відмовитись від консультантів обласної лікарні. За останні 10 років консультанти не викликались.
Останні роки спостерігається тенденція до росту цереброваскулярних захворювань, особливо інсультів, які складають до 70% від загальної групи неврологічних хворих неврологічного відділення. Хворі госпіталізуються естренною допомогою в приймальне відділення. Після огляду невролога та анестезіолога-реаніматолога вирішується питання місця лікування. До 80% хворих проходять через реанімаційне відділення. З 2019 року, нарешті, встановили ліфт, яким хворі підіймаються в неврологічне відділення.
У 2020 році наших хворих знову перевели до терапевтичного відділення. Це вже не 25, а лише 10 ліжок. Медична реформа та COVID-19 внесли в життя свої проблеми. На плечі медиків, окрім паперових носіїв, прийшла комп'ютерізація, якій ніхто не вчив. Навчались самотужки. Кадровий голод досяг межі, й лікарня не отримала молодих спеціалістів. Молодь, не маючи належної зарплатні, виїздить за кордон, пенсіонери звільнились. Повернулись до ситуації 50-літньої давнини, коли залишився в районі один невролог. Як не пригадати слова М. О. Карпенка: «Неврологія в муках народжувалась і в муках помре».
Ми працювали, як нас цьому вчили, на благо пацієнтів, вкладали всі знання, вміння в лікування, з бажанням допомогти.
Намагались співчувати та співпереживати, полегшити стан хворих, пробудити в їхніх очах іскорки жаги до життя. Нам було достатньо їхньої вдячності та поваги до медиків.
Ми пам'ятали слова А. П. Чехова: «Професія лікаря, медицина, як і література – подвиг. Вона вимагає самовіддачі, чистоти душі й чистоти думок». Не всякий спроможний на це. Ми намагались бути такими. Наш труд оцінювали багаторазовими подяками адміністрації ЦРЛ, почесними грамотами головного управління ОЗ ЧОДА.
У 1993 році завідувача відділення Миколу Федоровича Кольву удостоєно почесного звання «заслужений лікар України». У 2008 році нагороджено відзнакою «За особливі заслуги перед Черкащиною».
В 2014 та 2020 роках неврологічне відділення визнавалось лауреатом премії братів М. С. та О. С. Коломійченків. Кошти від першої премії за рішенням трудового колективу було передано воїнам АТО.
Наші успіхи пов'язані з самовідданою роботою незмінної старшої медсестри Любові Василівни Курінної, яка працювала з часів організації відділення до серпня 2020 року. Любов Василівна – вмілий організатор, лідер колективу, медсестра вищої кваліфікаційної категорії, внесла вагомий доробок в розвиток неврологічної служби району.
«Медсестра – це ноги безногого, очі сліпого, опора дитини, джерело знань і впевненості для молодої матері, вуста тих, хто занадто слабкий, або заглиблений у себе, щоб говорити» (Вірджинія Хендерсон – перший у світі штатний інструктор з сестринської справи).
Слова вдячності медсестрам, які працювали у відділенні:
Тамарі Іванівні Мандебурі, Мілі Іванівні Бойко, Юлії Пилипівні Сич, Євдокії Іванівні Рудь, Людмилі Іванівні Тертичній, Тетяні Петрівні Міцкевич, Людмилі Василівні Синчук, Галині Іванівні Руденко, Тетяні Василівні Дробот, Аллі Миколаївні Титаренко, Віті Володимирівні Романенко, Любові Карпівні Сиротенко.
Хоча всі медсестри працювали добре, та роботу і життя колективу важко уявити без Тамари Іванівни Помазан та Людмили Андріївни Курінної – медсестер -професіоналів. Тамара Іванівна наскільки швидко схоплювала інформацію колег, що, здається, читала думку лікаря. Коли вони працювали в нічну зміну, лікар міг бути спокійним, що колеги завжди діятимуть адекватно, професійно.
Подяка й тим медикам, які трудяться у відділенні й сьогодні: Людмилі Андріївні Капусті, Тамарі Іванівні Помазан, Олені Анатоліївні Золотоверхій, Ірині Андріївні Кардаш, Людмилі Василівні Каретніковій, Галині Миколаївні Пелих, Ніні Миколаївні Степаненко.
У кабінеті невролога поліклініки трудилися такі медичні сестри: Любов Карпівна Сиротенко (1973–1992 роки), Галина Павлівна Онопрієнко (1992–1995 роки,) Галина Миколаївна Пелих (1983 рік по цей час) – досвідчена медсестра, професіонал, чуйна людина.
Молодші медсестри та буфетниці також допомагали виходжувати наших хворих. Хочеться згадати добрим словом сестру-господарку відділення Ольгу Петрівну Михальченко. Крім того, що добра людина, ще й основний «страж» чистоти і порядку. За що й поважають її пацієнти та медпрацівники.
Їжа стає смачнішою, а апетит у пацієнтів поліпшується, коли з ними спілкується наша буфетниця Оксана Миколаївна Курява. Любить людей, а вони відповідають взаємністю.
Буфетницями працювали: Ольга Павлівна Потапенко, Ольга Григорівна Кулішенко, Людмила Петрівна Пухальська. Сестрами-господарками: Марія Максимівна Плахотнюк, Галина Іванівна Чубенко, Людмила Семенівна Сторчак, Надія Петрівна Плахтій.
Молодші медсестри: Людмила Василівна Завгородня, Тетяна Семенівна Стрижак, Зоя Пилипівна Чоловенко, Наталія Петрівна Піменова, Тамара Яківна Ярмоленко, Тетяна Леонідівна Чоловенко, Любов Степанівна Салеєва, Валентина Станіславівна Бондар, Наталія Станіславівна Капуста.
Робота сучасної лікарні з її різнопрофільними спеціалізованими відділеннями та службами подібна до роботи здорового людського організму, де кожний орган та кожна система виконують свою роботу, від результату якої залежить стан здоров'я людини. Як можна сказати, який орган є головним в організмі? Тільки в злагодженій роботі всіх без винятку служб і відділень лікарні, які доповнюють одна одну, можливий результат – здоровий пацієнт.
Далі буде
Підготував Олексій Пірогов