Коли захоплення одне на двох
Що не кажіть, а нині не часто зустрінеш сім’ю, в якій чоловік і дружина мають спільне захоплення, одне на двох хобі, коли кожна творча іскорка, нова ідея, що розгорається в кожному з них, спільними зусиллями перетворюється на черговий витвір мистецтва.
А от у подружжя Алли Кохановської та Сергія Литвина з с. Надточаївка якраз саме так і складається. Алла Миколаївна за фахом ― педагог, нині перебуває на заслуженому відпочинку. Її чоловік ― Сергій Анатолійович свого часу працював токарем ― нині оператор сушарки в господарстві с. Сигнаївка.
З настання весни, коли тепле сонечко своїми лагідними промінчиками торкнеться землі, оживає не лише вся надточаївська природа, а й невеличка казкова країна на подвір’ї Алли та Сергія з її чудовими диво-виробами, створеними подружжям. В кожен із цих виробів вкладено велику працю, фантазію та свою любов. Це і оригінальні пальми та квіти, виготовлені з пластикових різнокольорових пляшок, і декоративний млин, альтанка та гойдалка, зроблені майстровитими руками Сергія Анатолійовича, і кумедні звірятка та романтичні лебеді кохання…
До речі, саме ці птахи є своєрідним талісманом цієї сім’ї, бо нагадують господині про рідні місця і чудові краєвиди її батьківщини.
Легендами окутане рідне село
Алла Кохановська сама родом з гарного мальовничого краю ― села Вільшани, сусіднього Городищенського району. Воно славиться єдиним в області монументом, унікальним тим, що поета зображено молодим, сповненим натхнення, з пензлем і палітрою в руках, у вишиванці та в накидці — точнісінько такій, які свого часу подарував Шевченкові його вчитель — художник Карл Брюллов.
У Вільшану ще 1828 року малий Тарас, який хотів навчитися малювати, прийшов до управителя маєтком поміщика Енгельгардта по дозвіл навчатися у маляра.
Є у цього села ще одна особливість. Пов’язана вона з давньою легендою. Кажуть, що назва самого селища походить від імені дочки Ярослава Мудрого, князя Київської Русі.
Якось спекотного дня дочка Ярослава Мудрого ― Єлизавета ― Олісава ― Ольша, проїжджаючи південними околицями, зупинилась тут на перепочинок. Сподобались Ольші ці місця: річка, в якій водилось багато риби, луки, вкриті соковитою зеленою травою, безкраї землі. Прикипіла Олісава до цієї краси і попросила батька подарувати їй ці землі. Не зміг Ярослав відмовити своїй доньці. Побудували тут укріплення, яке оберігало кордони Русі. Навколо почали селитися люди і назвали селище це на честь Олісави ― Ольшани, а згодом ― Вільшана. Ім’я дочки Ярослава і стало назвою цього селища.
А ще ― щороку на сільській річці Вільшанці з’являються лебедині весілля. Кілька десятків величних і граційних птахів радують своєю красою і місцевих жителів, і приїжджих гостей.
І, мабуть, не випадково саме це село облюбували ці напрочуд красиві птахи ― лебеді. Воно має незвичайну ауру, і народжені на цій землі люди наділені талантом творити.
Алла Миколаївна згадує, як ще в юності її батьки, розділяючи доньчині захоплення, разом із педагогічною літературою дарували їй книги з творчості.
Саме з того часу і зароджувалась у Алли Кохановської любов творити власними руками. А працюючи в школі з дітьми, вона мала чудову нагоду не лише втілювати свої ідеї в життя, а й навчати маленьких учнів творити.
Коли 20 років тому доля звела Аллу Миколаївну із Сергієм Анатолійовичем, жінка знайшла не лише свою половину, а й свого однодумця, з яким разом їй стало цікаво втілювати в життя всі творчі ідеї.
Сергій Анатолійович має золоті руки, якими змайстровано все і в домі, і у дворі. А до сімейних ювілеїв дарує дружині досить оригінальні подарунки — альтанки, які робить власноруч.
День святого Валентина для сім’ї Алли Кохановської та Сергія Литвина — теж свято. Бо випромінюють їхні серця своє тепло і любов. Саме цього бажають вони усім читачам нашої «Шполяночки+».
Валентинки до свята
Ми знаємо, що традиційно на День всіх закоханих люди дарують один одному різні ласощі у формі сердечок, квіти та маленькі сувенірчики. Та незмінними атрибутами свята залишаються валентинки.
Алла Кохановська залюбки погодилась провести майстер-клас для читачів нашої газети з виготовлення найпростішої валентинки.
Вважається, що звичай з валентинками з’явився саме завдяки святому Валентину. Однак найдавніше привітання до Дня всіх закоханих, відоме в наші часи, — це вірш, створений у 1415 році герцогом Орлеанським. Перебуваючи в лондонському Тауері, він, очевидно, намагався якось розважити себе і почав писати дружині валентинки.
Перші валентинки створювались власними руками. Найталановитіші писали акровірші, в яких перші літери кожного рядка утворювали слово — ім’я коханої чи коханого. Трохи згодом в Британії вирішили полегшити завдання людям і почали друкувати збірки віршів — хлопці та дівчата вибирали найкращі та переписували їх у валентинку.
Для виготовлення валентинки нам знадобиться: картон, кольоровий двосторонній папір, ножиці, клей, маленькі сердечка з побажаннями, атласна стрічка.
1. На аркуші картону, який складаємо удвоє, малюємо сердечко потрібного розміру і вирізаємо його.
2. З титульного боку валентинку прикрашаємо підготовленими маленькими сердечками, приклеївши їх.
3. Зі стрічечки формуємо бантик і також приклеюємо його. Можна оздобити й декоративними квітами.
4. На внутрішній частині валентинки пишемо свої побажання для дорогої людини.
До речі, а ви знаєте, що означають букви ХО, які американці пишуть на валентинках?
Х — цілую, а О — обіймаю
Лариса БАЧИНСЬКА.