Катерина Лось із села Мошни, що на Черкащині, вишиває рушники, плете хустки та сумки – усе робить із піснею. Ні рукоділлю, ні музиці ніде не вчилася, але не уявляє без цього свого життя, повідомляє "Суспільне".
Вишиває Катерина Лось із дитинства. Нитку й голку вперше взяла до рук у школі – тоді їй було вісім. Із тих часів, розповідає, багато що змінилося. Та й матеріали для рукоділля стали якіснішими. Тому працювати з ними набагато легше.
- А раніше вишивали на перкалі, а це ж треба було дивитися, бо якщо десь зіб'єшся один хрестичок, все, тоді вже піде вишивка не туди, не в ту сторону, будеш або назад пороть або інше щось починать. А це зараз це простіше простого: ось дірочка, ще дірочка, туди раз – і готовий хрестик, - розповідає черкащанка.
Суспільне: Черкаси
Вишивати сідає лише з хорошими думками, – розповіла жінка, – тому що тканина усе "відчуває". Рушники ж Катерина Лось завжди вишиває з піснею– це її натхнення.
Жінка розповіла, що музичної освіти немає. Цей талант успадкувала від мами та бабусі.
- А баба моя покійна, батькова мама, тоже співала, вона було казала: «Катю, я ж у хорі церковному співала діскантом». А мені нині 72 і ходжу в музей співаю, і в будинок культури, і не знаю, що таке діскант, - каже пані Катерина.
Нині Катерина Лось вчиться плести сумки гачком. Усі свої витвори дарує рідним й показує на виставках.